Прочитати в книжці(в чому? Місцевий в), розповісти вчительці(кому? Давальний в), запис на дошці (на чому? Місцевий), малюнок на сторінці(на чому? Місцевий), олівець у руці(у чому? Місцевий В), панцир на черепасі(на кому? на чому? Місцевий в.), дякувати Марійці(кому? чому? Давальний в), стояти на кризі (на кому? на чому? Місцевий в) Суть відмінювання іменників полягає саме в зміні кінцевих приголосних основ іменників, зарахунок питання та закінчення ми можемо відрізняти до якого відмінка належить слово.
Суть відмінювання іменників полягає саме в зміні кінцевих приголосних основ іменників, зарахунок питання та закінчення ми можемо відрізняти до якого відмінка належить слово.
І.
1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.
2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.
3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.
4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.
5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.
6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.
7. Птаство веселе примовкло.
8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!
II.
1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.
2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.
3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.
4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.
5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.
6. Гули бджоли, щебетало птаство.
7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.
8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.