33
прочитайте гуцульські прислів'я і приказки. випишіть лексичні, грама-
тичні й фонетичні діалектизми.
1. перед богатим двирi откривавуть, а перед будним закривавуть.
2. не заплатиш дорого, не меш їсти доброго. 3. нема понад ню, як
понад війтову свиню. 4. надвоє баба ворожила: або вмре, або буде
жила. 5. ні з собов не візьми, ні домів не лиши. 6. має вочі, а ни
видить. 7. як ся файно зачєло, так ся файно й скінчєло. 8. я з тобов,
як риба з водов. 9. бив би-м тя, та жаль ми тя, а пустив би-м тя, та
ся бою, що втечеш! 10. більмо окови не шкодить, лиш то, що око не
видить. 11. б'ють і в фіст, і в гриву. 12. бувало і куря кувало, а нині
й зозуля не хоче (нар. творчість).
Для чого ми вивчаємо рідну мову? Дивне питання. Вивчаємо, бо вона рідна, бо не можна жити у країні і не розмовляти мовою цієї країни. Ні, звісно, можна, але така людина не буде справжнім громадянином цієї країни. Можна не володіти мовою, якщо ти не плануєш тут жити, а так, у гості заїхав ненадовго.
До того ж, володіння рідною мовою не виключає вивчення інших мов. Скажу навіть більше: у теперішні часи володіти тільки одною мовою замало. Сучасна людина повинна володіти кількома мовами, щоб досягти успіху у житті. Наприклад, якщо твоя професія буде пов'язана з інформаційними технологіями, без знання англійської мови не обійтися. А з цими технологіями тепер пов'язане майже все. Алк це не означає, що якась з мов більше потрібна, а якась менше. Всі потрібні.
Объяснение:
Відповідь:
Я би визначила настрій цієї пейзажної замальовки як зачаровано-умиротворений. Поезія нагадує акварельку - легку, повітряну, проте яскраву: все свіже, "все блищить", "день такий полив'яний", "блискавки ... в траві", "мокрі ниви". У природі спокій і рівновага. Все настільки гарне й живе, що сприймається як казка: "дідок старесенький, кропив'яний,
блискавки визбирує", "струшується сад, як парасолька", "корів розсипана квасолька доганяє хмари". Замилування природою, крім цих казкових метафоричних образів, перадає і зменшувано-пестлива лексика: дідок, парасолька. квасолька. Чарівна картина природи наче повертає ліричного героя в дитинство з його безпосередністю, емоційністю, здатністю вірити в диво і бачити світ, у якому " і люди як нові".
Пояснення: