34. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні А Бідна волошка, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?
Б Я марила всю ніченьку про тебе, мій паниченьку!
В Я лечу до тебе, чужоземка моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.
Г Мрія, не зрадь, я так довго до тебе тужила.
Д Сій, сіваче, у людські груди правди вічної зерно.
35. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правда віку.
Б Розлягайся, скиба чорна, сійся, зерно, і рости!
В O мій народе, Прометея ти маєш душу молоду.
Г Ні, землю, ти в мене єдина, я із тебе росла, а за тебе міцніша.
Д Щоб ти зів’яв був, невігласу, як ота морковочка зів’яла від твоїх каторжних рук!
36. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А І зберіг я тільки, ненечка, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, сердечко.
Б Праведна душо, прийми мою мову, не мудру, та щиру.
В Свідчу Вам, дорогий Добродіє, свою повну симпатію і найсердечніші бажання здоров’я та сили.
Г Моя любов, я перед тобою, бери мене в свої блаженні сни.
Д Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем!
І хочеться і колеться - можливість отримати щось бажане, пов'язане з ймовірними негативними наслідками.
І вашим і нашим - про когось безвідмовного, безприципного , догідливого, хитрого
Ні роду ні племені - бродяча, людина без батьківщини, без святого почуття любові до свого краю.
Ні вдень ні вночі - ніколи.
Ні з того ні з сього - без будь-якої причини, без жодного приводу.
І не снилося й не мріялося - несподіванно, без здогадки.
І так і сяк - по-різному, різними
І не так і не ні - відсутність чогось конкретного.
Ні тпру ні ну - зневажливий. Не виходить, не посувається (про роботу тощо.)
Максим в нашому місті поселився сам по собі, як то кажуть : ні роду ні племені.
Ні з того ні з сього вночі почаласягроза.
Андрію і не снилося і не мріялося вступити до університету.
Рак-пустельник сидів у черепашці, не вилазячи, аж поки йому не стало тісно. Він уже виріс із своєї хатинки — закрученої черепашки. А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю безвладність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла, і мій дивний настрій. Лікарі й сестри-жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися. За якийсь місяць вона принесла на своїх крилах її першого сина Остапа, георгіївського кавалера чотирьох хрестів. Тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина — Андрія. Над головами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися височенні скелі-шиї і голови острова-почвари. На подвір’ї я побачив самого лісника — чорнобородого похмурого красуня, його дочку, теж сувору красуню-дівку, і його другу жінку — кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима. Доньки Ярослава Мудрого — Єлизавета й Анастасія — 1047 року стали королевами Норвегії та Угорщини. 1086 року першу жіночу школу в Європі – при Київському Андріївському монастирі – заснувала Анна, онука Ярослава Мудрого. Прийшли й музики із села: Іванушка-скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала; Шурко — баяніст і завклубом, білочубий сором’язливий хлопець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику; Василь Кривобік — сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей — фабричну сопілку добрячої роботи; четвертим музикою був Мишко Мушник — бубніст і колгоспний шофер.