3аписати текст фонетичною і фонематичною транскрипцією. цей увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє лебедів, що на своїх крилах виносять хлопця.
Картина невідомого художника «Козак Мамай» була намальована понад три століття тому. З того часу полотно невідомого художника не один раз надихало на створення подібних творів образотворчого мистецтва.
На передньому плані картини «Козак Мамай» ми бачимо козака, який розташувався відпочити під крислатим дубом, що стоїть посеред широкого українського степу. Неподалік від козака спокійно стоїть його вірний вороний кінь. Мамай пильно гає за степом і видивляється, чи не ворухнеться там, у далечині, зачаєний підступний та жорстокий ворог.
Під рукою у Мамая лежать напоготові найважливіші для кожного козака речі – кварта для меду-вина, а головне – мушкет і порохівниця. Поряд з ним, трохи позаду стримить гострий спис, встромлений у землю, а на гілляці висить шабля з міцної сталі, яка ніколи не щербиться і ніколи не знає втоми.
Як і лічить козакові, Мамай вдягнений у жупан і широкі шаровари. Козак думає думу, навкруги тихо-тихо, мовчать листя дерева над головою Мамая, мовчить і степ. Інколи налітає вітер, який трохи розгортає козачі пишні вуса і оселедець на голові. Ні-ні, та й стрепенеться Мамай, щось згадає та заграє на своїй бандурі:
«Надія в мене певна – мушкет-сіромаха,
Та ще не заржавіла шабля – моя сваха».
Ніякий ворог не міг злякати Мамая, бо, як оповідають легенди, був він ні для кого не здоланим. Тільки свисне його шабля, тільки стрільне його мушкет – так і падають нападники по обидві сторони від Мамая.
Зараз історикам відомо, що козака Мамая в реальності не існувало, але було на Запоріжжі дуже багато інших козаків, не гірших за нього. Мабуть, саме тому картини, схожі на полотно невідомого художника «Козак Мамай», дуже довго залишалися головною прикрасою багатьох українських хат, адже в образі Мамая автор втілив найкращі риси українського козацтва.
Одеса - це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса - місто з дуже багатою історією.
Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей.
Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі з Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі - Дерібасівську.
Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII — XIX століть, які безумовно слід побачити.
Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революціі і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах - величезній мережі підземних ходів під містом.
Тепер Одеса - відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
ответ: Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
5 - 9 классы Українська мова 40+20 б
Опис картини Сучасний Мамай
Blackness3 14.04.2019
Отметить нарушение
ответы и объяснения
Patran0102
Patran0102
Картина невідомого художника «Козак Мамай» була намальована понад три століття тому. З того часу полотно невідомого художника не один раз надихало на створення подібних творів образотворчого мистецтва.
На передньому плані картини «Козак Мамай» ми бачимо козака, який розташувався відпочити під крислатим дубом, що стоїть посеред широкого українського степу. Неподалік від козака спокійно стоїть його вірний вороний кінь. Мамай пильно гає за степом і видивляється, чи не ворухнеться там, у далечині, зачаєний підступний та жорстокий ворог.
Під рукою у Мамая лежать напоготові найважливіші для кожного козака речі – кварта для меду-вина, а головне – мушкет і порохівниця. Поряд з ним, трохи позаду стримить гострий спис, встромлений у землю, а на гілляці висить шабля з міцної сталі, яка ніколи не щербиться і ніколи не знає втоми.
Як і лічить козакові, Мамай вдягнений у жупан і широкі шаровари. Козак думає думу, навкруги тихо-тихо, мовчать листя дерева над головою Мамая, мовчить і степ. Інколи налітає вітер, який трохи розгортає козачі пишні вуса і оселедець на голові. Ні-ні, та й стрепенеться Мамай, щось згадає та заграє на своїй бандурі:
«Надія в мене певна – мушкет-сіромаха,
Та ще не заржавіла шабля – моя сваха».
Ніякий ворог не міг злякати Мамая, бо, як оповідають легенди, був він ні для кого не здоланим. Тільки свисне його шабля, тільки стрільне його мушкет – так і падають нападники по обидві сторони від Мамая.
Зараз історикам відомо, що козака Мамая в реальності не існувало, але було на Запоріжжі дуже багато інших козаків, не гірших за нього. Мабуть, саме тому картини, схожі на полотно невідомого художника «Козак Мамай», дуже довго залишалися головною прикрасою багатьох українських хат, адже в образі Мамая автор втілив найкращі риси українського козацтва.
Объяснение: Це все правильно...
Одеса - перлина у моря
Одеса - це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса - місто з дуже багатою історією.
Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей.
Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі з Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі - Дерібасівську.
Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII — XIX століть, які безумовно слід побачити.
Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революціі і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах - величезній мережі підземних ходів під містом.
Тепер Одеса - відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.