4.Підкресліть граматичні основи, назвіть головне і підрядне речення,визначте тип підрядного.
1. Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина). 2. Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний звук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський). 3. Коли сонце скотилось до самого обрію, далеко в морі з’явилася чорна
крапка (О. Довженко). 4. За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край! (М. Вороний). 5. Щоб глибоко збагнути душу народу – треба знати його літературу (Ю. Мартич). 6. Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі, задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок (М. Хвильовий). 7. Дніпро вливався в заокруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (І. Нечуй-Левицький) 8. Дивився на сріблясту сережку місяця, що самотньо висіла в холодному небі (С. Добровольський).

Игорь медленно шёл по тротуару, ругая себя за то, что не перешёл на другую сторону дороги на предыдущем перекрёстке. До следующего оставалось ещё метров двадцать и он, вздохнув, заставил себя идти дальше, предвкушая то, как, перейдя, окажется на теневой стороне. Во-первых, ему станет не так жарко, хотя духота в тени точно такая же, как и под жаркими лучами летнего солнца. Во-вторых, можно будет проверить телефон на предмет непрочитанных сообщений, экран которого совершенно невозможно было разобрать из-за яркого света. И это притом, что его мобильный был простой – без новомодных сенсорных экранов и кнопочного минимализма. Днём на таких гаджетах было совершенно невозможно что-либо прочесть, да и вообще, парню казалось, что это излишняя трата денег. Телефон нужен, в первую очередь, чтобы звонить, а всякие приложения и игры делают из него дорогую игрушку, стоимость которой иногда сопоставима с хорошей зарплатой. Поэтому его средство связи отличалось цветовым и функциональным аскетизмом, являясь при этом крайне надёжной и почти не «убиваемой» моделью, что часто являлось причиной шуток одногруппников. 

Зрада… Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада – то ніби навмисне приниження близької людини.Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.Так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша – людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга – в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.Кажуть, найгірша зрада – то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав’язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс?Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя – проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.