4. Прочитай українські прислів'я. Підкресли дієслова, ужиті в умовному ст. 1. Якосив би, коли хтось косу носив би. 2. Добре, що в очей немесе
б. 3. Якби свині роги, то всіх поколола б. 4. Якб-
заснути
рук: усе захопили
не зима, то й літо було б довше. 5. Співала б риба, коли б голос би​

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.Слово до слова — зложиться мова.Слово може врятувати людину, слово може і вбити.Слово старше, ніж гроші.Удар забувається, а слово пам'ятається.Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.Чиєсь одне слово губить діло.Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.Як овечка: не мовить ні словечка.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.Перше погадай, потім повідай.Що кому треба, той про те й теребить.Байка байкою, а борщ стигне.Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.Дурний язик попереду розуму біжить.Дурний язик — голові не приятель.Выбирай))

  Ніколи раніше не малював Тарас олією. Звик до акварелі, виходило непогано.А що як спробувати написатиолією автопортрет? Кажуть, самого себе малювати важко. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полотні свій характер, настрій, показати усе, що в тебе на душі...
  Тарас відчинив навстіж вікно, поставив біля себе велике дзеркало. Пильно й прискіпливо почав роздивлятися кожну рисочку свого обличчя, ніби бачив себе вперше.
  Зробив підмальовок, тоді узявся за пензлі. Невдовзі з темного овалу полотна виступило бліде й змарніле юнацьке обличчя. Тарас нещодавно перехворів, тому очі глибоко позападали, вилиці виступали чіткіше.
  Глибока втома зачаєна у невеликих темних очах юнака. Різкою зморшкою перерізане високе світле чоло. Гірко переломлені вуста. Безрадісний вираз застиг на блідому обличчі.
  Тарасові — двадцять шість. Лише два роки минуло, як він викуплений з кріпацтва. Та мучаться у рабстві сестри й брати. Скільки кривди й горя навкруги!
  Стрімкий поворот голови, енергійний рух портретованого назустріч глядачеві засвідчує силу духу й незламність. Адже вийшов уже перший Тарасів «Кобзар». Уже відчув юнак у собі силу таланту поета, а тепер ось перед мольбертом і художника!
  Робота посувалася швидко. Тарас малював натхненно й упевнено. Тоді поклав пензля, відступив від портрета й почав пильно роздивлятися самого себе.