4. Прочитайте фрагмент інтерв’ю й виконайте завдання. Самостійність — єдиний орієнтир Майже кожна людина визначає собі рамки, адже боїться хаосу. Лише в рамках вона спроможна діяти. Проте щоб розвиватися, людина, як рачок у пустелі, має постійно міняти мушельку. Бо людина росте, а мушля — ні. Аби вижити, ми повинні скидати стару мушельку.
Коли це відбувається, то на якийсь час стаємо незахищеними — нас можна відразу з’їсти.
Стефан Малларме сказав: «Ми спочатку створюємо собі системи, а згодом забуваємо, що це ми ж самі їх створили. І все це через страх перед хаосом».
Велика проблема в тому, що українці були запрограмовані забути свою історію. Це ще діє. Що більше молоді цікавитиметься, що було колись, а чому так, а не інакше, то краще.
Будь-який народ був би гордий, що мав таку історію. Але українці не знають її. У школі пере-казують підручники, а треба ж зацікавити учнів по-справжньому.
Повага до мови Я не маю ні телебачення, ні мобілки, ні Інтернету, ні радіо, але обізнана. Усього можна досягти значно скромнішими методами, ніж передбачає людина. І найголовніше — дбайливе ставлення до слова. Восьмирічного француза тренують: «Скажи, що таке виноградина». І вінмає дати чітке літературно грамотне визначення.
Потрібно й нам боротися за мову. Це — тло духу. За неї потрібно відповідати. Хто хоче бути україн-ським поетом чи прозаїком, мусить дуже уважно ставитися до української мови. Коли він її не знає й думає, що його говірку має вчити вся Україна, то дуже помиляється. Тим паче, коли Україна бореть-ся, щоб вижити. Якщо Павло Тичина щось створю-вав, він мав на це право, бо досконало знав мову.
А не ті, хто її не знає.
Я не могла б глянути на себе в дзеркало, якби писала іншою мовою, ніж українською. Мене за-питують: «Чому Ви не пишете німецькою?» Я відповідаю, що німцям не загрожує небуття, а українцям загрожує. Кожен по-своєму розуміє почуття елементарної етики та порядності.
Українцям бракує реальної самостійності. Україна — це така талановита нація, а українці дуже обдаровані. Але коли я почула, як іноді говорять, то мало інфаркт не отримала. Приїж-джає з Галичини до Києва, не вміє говорити по-російськи, «ламає» ту мову, проте розмовляє нею все одно. Я жодного разу так не робила. В Україні вживаю тільки українську, у Німеччи-ні — лише німецьку. Це повага до тієї країни, де ви живете (Е. Андієвська).
А. Визначте тему й комунікативне завдання тексту, стиль і тип мовлення.
Б. Знайдіть тези, аргументи й приклади, що їх підтверджують.
В. Поміркуйте, за яким принципом виділено в тексті речення.
- Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні.
- Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете.
- Дякую, Ви дуже люб’язні.
- Ви, мабуть, уперше в нашому місті?
- Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся.
- Вам подобається місто?
- Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні.
- Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються?
- Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні.
- Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці.
- Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення!
- Бажаю успіху!
Объяснение:
Також , лінь породжується через те , що ми не відпочиваємо , зокрема не висипаємось. Бездіяльність не може бути у житті. Навіть коли ми спимо та відпочиваємо , наш організм все одно працює.