4.Укажіть речення, в яких правильно розставлені розділові знаки:
а) Переді мною блимає заправлений трофейним бензином каганець.
б) Коло багаття лежала купа прим'ятого картоплиння, змішаного з опалим листям і видно було глибокий слід від тачки.
в) Яблука, налляті холодним соком, світяться.
5.У якому реченні є відокремлена прикладка:
а) Освіжений водами Скарбного, сонцем наласканий, неквапно рушив Лобода лісовою стежиною.
б) У пам'яті постав літній ранок, осяяний несміливими променями сонця.
в) Ось японська софора, диковинне півдденне дерево, що квітує у липні білим та запахущим квітом.
6.У яких реченнях є відокремлена обставина:
а) Дух у собі запираючи,лежали тухольці і дожидали ворогів.
б) Тим часом Тугар Вовк, побачивши на версі берега громадку молодців, велів стоячим перед вивозом монголам сипнути на них стрілами.
в) Машини майже всюди стояли вже готові, грубо збиті з сирого дерева, позверчувані і позбивані кілками.
7.У якому реченні допущено помилку у виділенні дієприслівникового зворота:
а) Тоді монголи почали гасити недогарки, вкидаючи їх у потік.
б) Максим скрикнув болісно і зірвався на рівні ноги, але, поступившись всього на один крок, упав на землю і зомлів.
в) Вона не може відвести очей від сина, що сидить скинувши свій кітель.
Кінець-кінцем, по можливості, по-київськи, по-моєму, пліч-о-пліч, одним-одна, заодно, будь-що-будь, як-не-як, сам-на-сам, раз-у-раз, коли-не-коли, віч-на-віч, давним-давно, день-у-день,тишком-нишком, з діда-прадіда, де-не-де, мимохідь, безвісти, ледве-ледве, на-четверо, спідлоба,час від часу, доречі, тим паче, в літку, мимоволі, навприсядки, позаторік, по-моєму, хтозна-звідки, подекуди, як-таки.
Друзі вирішили навідати закинуту будівлю як тільки почули, що там бачили привида. Ні Микола, ні Дмитро, ні Святик не вірили в потойбічне й як справжні чоловіки наважились перевірити чутки.
За законами жанру потрібно піти саме опівночі нікому із дорослих не казавши про свої наміри. Пара бутербродів, пляшка води та ліхтарик вся нехитра амуніція, що знаходиться хлопцям. Не забувши прихопити й мішок для своєї потойбічної здобичі.
Першим наважився Святик, ступивши за поріг він опинився в повній тиші, всі нічні звуки стихли ні птахи ні комарі, навіть голоси друзів стихли. Святик зробив крок вперед обережно ступаючи поміж битого скла і цегли, Микола та Дмитро притихли й гали за другом, що майже зник в темряві будинку. Час, ніби, перетворившись на кисіль не поспішав.
Раптом друзі почули відчайдушний крик Святик и топіт ніг, хлопчина біг перечіплявся о цеглу й біг до товаришів й до рівного місячного світла. опинившись на вулиці схопив за руки друзів й потягнув за собою. Двічі цього робити не залишилось.
- Я вам покажу, як привидів шукати, - бурмотів Миколин дід знімаючи з себе простирадло