4. Укажіть варіант, у якому усі відмінкові форми числівників записано правильно. 1) одної, однієї, шістьома, сорока, шістдесяти;
2) п'ятидесяти, шестидесятьох, семидесятьма, восьмидесяти;
3) двохсот, трьомастами, чотирьмaстaми, дев'ятисот;
4) двома другими, тисячу двісті; п'ятьомстам.
Україна має чудові природні умови для сільськогосподарського виробництва і вікові традиції, величезний, набутий упродовж десятків поколінь досвід господарювання на землі.
Професія, що потрібна селу і народному господарству України і не тільки України є професія тракториста – машиніста сільськогосподарського виробництва.
Трактор — основна машина в сільському господарстві, за до якої обробляють грунт, виконують основні роботи по догляду за культурними рослинами, перевозять вантажі тощо. Кожний п’ятий працівник сільського господарства — тракторист.
Ця цікава і романтична професія для тих хто любить природу відкриває широкі можливості для вдосконалення професійної майстерності та втілення на практиці творчих задумів. Сучасний трактор — машина дуже складна, в її конструкції поєднані досягнення багатьох наук — теплотехніки, гідравліки, механіки, електроніки, конструювання, технології машинобудування, а також наук, пов’язаних з експлуатацією тракторів
Сучасний тракторист володіє знаннями та навиками багатьох сільськогосподарських професій: водія, саме тракториста, механіка, знає будову і правила експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин, систему технічного обслуговування машинно-тракторного парку, ознаки основних несправностей х усунення. Він має необхідні знання основних правил агротехніки і прогресивної технології механізованих робіт з вирощування сільськогосподарських культур.
Українська хата – це символ України. Почувши такі слова ви зразу собі уявляєте білу невисоку хатинку під солом’яним дахом, в якій жили наші прадіди. Сьогодні ми розглянемо опис української хати в декількох варіантах. Скомпонувавши їх ви зможете написати свій унікальний твір про українську хату.
Опис української хати
У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.
Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.
Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо.
Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.
…Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї, бо трепетно хвилюється моє серце, коли чую слова:
Хата моя, біла хата,
Казко тепла й доброти…