4.Згрупуйте подані прислів’я. Лебедина пісня, не в кожній воді мило розпуститься; набити руку, книга корисна, коли її читають; не за горами; письменного голова годує; не вчи рибу плавати; мілко плавати; не святі горшки ліплять; хто вітру служить, тому димом платять; від добра добра не шукають; вчитися ніколи не пізно; стати на ноги; хоч лопатою загрібай; з чорної кішки білої не зробиш; крапля в морі; перемивати кісточки; тікав від вовка, а попав на ведмедя; хто мовчить, той трьох навчить; на вус мотати; подавати надії; на двох стільцях не всидиш; прийти до пам’яті; під лежачий камінь вода не тече; накивати п’ятами, розправити крила; не все те золото, що блищить; перейти рубікон.

Прийшла весна у рідний край, та принесла із собою легкий, м'який вітерець. На деревах почали з'являтися листочки. Сніг почав танути, на пагорбі вже пробивалися квіточки. Он видно зайця, який, пробігши, прим'яв травичку. Пташки, з різнокольоровим пір’ям оселилися на верзівці мого солом'яного даху. На подвір’ї мурликали кошенята, і терлися об лавку. З-за хвіртки виглядала корова, яка тільки-но встала з м'якого сногу сіна. Курочки дзьобали черв'яків, що повиповзали зі своїх схованок! Весна прийшла!

Мало хто про це знає, але в мене є море. Безкрайнє й дуже глибоке. Моє море прозоре, іноді воно буває солоне, але зазвичай воно солодке. Саме так. Хоча солодких морів у природі не буває. Існують моря кольорові - чорне, жовте, червоне, біле. Чи моря мертві. А моє море - живе. І солодке. Коли я лягаю спати, воно тихенько шумить на вушко, огортає морським шумом, заколисує до сну. Іноді моє море штормить, вирує й б’є хвилями. Хлине потоками сліз. Отоді воно дуже солоне. І тоді мені солоно. Але так буває дуже рідко. Узагалі, воно мирне й спокійне. І дуже тепле. Море. В мені.