5. Прочитайте інформацію, роздивіться світлину й виконайте завдання. Єлизавета II нагородила Анджеліну Джолі титулом «дама» за її гуманітарну діяльність, присвячену боротьбі з насильством у зоні бойових дій. Акторка під час приват ної аудієнції в Букінгемському палаці отримала Великий Хрест ордена святого Михайла та святого Георгія. Оскіль ки Анджелина Джолі не є громадянкою Британії, вона не зможе використовувати титул «дама» перед своїм ім'ям. Акторка зазначила: «Отримати нагороду за діяльність, пов'язану із зовнішньою політикою, є великою чесТЮ Для мене, оскільки саме на це я хочу спрямувати всі свої по- дальші зусилля як публічна людина» (Із сайта «Meta.ua»). А. Складіть опис світлини, використавши такі мікротеми (письмово): публічні люди, зображені на світлині; привід для зустрічі королеви й актриси; поведінка жінок (поза, жести, погляди); деталі інтер'єру; одяг, взуття, аксесуари; враження від світлини. Виконайте будь ласка на сьогодні
Сюжет «Хатина дядька Тома» Негр Том – раб джентльмена Шелбі зі штату Кентуккі. Після програшів на біржі Шелбі погоджується віддати Тома і хлопчика Гаррі работоргівцям Гейли. Підслухавши розмову Шелбі і Гейли, мати Гарі невільниця Еліза попереджає Тома і здійснює втечу з сином. Їй вдається переправитися по крижинах через річку Огайо, фермери на іншому березі відводять її до аболіціоністів, що переправляють людей до Канади. Її чоловік, мулат Джордж Гарріс, доведений до відчаю зверненням свого господаря, теж здійснює втечу, пересуваючись під видом іспанського джентльмена. Джордж возз’єднується з Елізою. Збіглі раби дають збройну відсіч загону мисливців за людьми. Джорджу і його родині вдається досягти Канади. Незважаючи на попередження Елізи, негр Том, дуже набожна сумлінна роботяща людина, вирішує скоритися волі Божої і не підводити свого господаря. Гейли приєднує його до партії рабів, які відправляються пароплавом по річці на Південь. В дорозі Том рятує дівчинку, що впала за борт, по імені Евангелина Сен-Клер, дочку багатого й знатного новоорлеанця Огюстена Сен-Клера, який погоджується викупити Тома у Гейлі. Том стає кучером в будинку Сен-Клера. Минає два роки. Єва помирає від сухот, Сен-Клер отримує смертельне поранення під час бійки в барі. Вдова Сен-Клера Марі після смерті чоловіка розпродає всіх рабів з аукціону. Тома купує рабовласник з Півдня Саймон Легрі – жорстокий, деспотичний чоловік. На своїй плантації він вичавлює з рабів все можливе, б’є й принижує їх. Том дорого йому обійшовся, і Легрі планує зробити з нього наглядача, такого ж кровожерливого, як і його собаки, якими він труїть провинившихся. Але дядько Том вірний своїм принципам. Він не тільки не погоджується на цю «посаду», але і приносить у життя зовсім зневірених людей радість і добро, наскільки це можливо під невсипущим поглядом нелюдських наглядачів. Невільниця Кассі пропонує Тому вбити Легрі, захопити його гроші і втекти, але Том відмовляється. Кассі вчиняє демонстративну втечу з молодою невільницею Еммелін, після чого жінки ховаються на горищі будинку Легрі. Розлючений безуспішними пошуками і непокорою Тома, Легрі і його наглядачі негри Сембо і Квімбі б’ють Тома до напівсмерті і кидають вмирати в хатині, де його знаходить молодий Джордж Шелбі, який прибув за Томом. Джорджу вдається застати Тома лише в останні хвилини його життя. Джордж ховає Тома. Кассі в помсту кілька разів показується у вигляді привида Легрі, той не витримує, пускається в запій і вмирає. На борту пароплава Джордж зустрічає Кассі з Еммелін і сестру Джорджа Гарріса, що стала мадам де Ту. Герої знаходять Гарріса в Канаді, Кассі впізнає в Елізі свою дочку, продану в рабство. На гроші сестри Джордж отримує освіту і їде з сім’єю, тещею і сестрою в Ліберію. Джордж Шелбі дає вільну всім своїм рабам, а хатину Тома залишає як символ колишнього і застарілого. SKIP
Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.
У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».
Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.
Маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. У святу неділю Маруся Богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!»
Маруся Богуславка — не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це.
Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі. Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
ось
Объяснение:
Сюжет «Хатина дядька Тома» Негр Том – раб джентльмена Шелбі зі штату Кентуккі. Після програшів на біржі Шелбі погоджується віддати Тома і хлопчика Гаррі работоргівцям Гейли. Підслухавши розмову Шелбі і Гейли, мати Гарі невільниця Еліза попереджає Тома і здійснює втечу з сином. Їй вдається переправитися по крижинах через річку Огайо, фермери на іншому березі відводять її до аболіціоністів, що переправляють людей до Канади. Її чоловік, мулат Джордж Гарріс, доведений до відчаю зверненням свого господаря, теж здійснює втечу, пересуваючись під видом іспанського джентльмена. Джордж возз’єднується з Елізою. Збіглі раби дають збройну відсіч загону мисливців за людьми. Джорджу і його родині вдається досягти Канади. Незважаючи на попередження Елізи, негр Том, дуже набожна сумлінна роботяща людина, вирішує скоритися волі Божої і не підводити свого господаря. Гейли приєднує його до партії рабів, які відправляються пароплавом по річці на Південь. В дорозі Том рятує дівчинку, що впала за борт, по імені Евангелина Сен-Клер, дочку багатого й знатного новоорлеанця Огюстена Сен-Клера, який погоджується викупити Тома у Гейлі. Том стає кучером в будинку Сен-Клера. Минає два роки. Єва помирає від сухот, Сен-Клер отримує смертельне поранення під час бійки в барі. Вдова Сен-Клера Марі після смерті чоловіка розпродає всіх рабів з аукціону. Тома купує рабовласник з Півдня Саймон Легрі – жорстокий, деспотичний чоловік. На своїй плантації він вичавлює з рабів все можливе, б’є й принижує їх. Том дорого йому обійшовся, і Легрі планує зробити з нього наглядача, такого ж кровожерливого, як і його собаки, якими він труїть провинившихся. Але дядько Том вірний своїм принципам. Він не тільки не погоджується на цю «посаду», але і приносить у життя зовсім зневірених людей радість і добро, наскільки це можливо під невсипущим поглядом нелюдських наглядачів. Невільниця Кассі пропонує Тому вбити Легрі, захопити його гроші і втекти, але Том відмовляється. Кассі вчиняє демонстративну втечу з молодою невільницею Еммелін, після чого жінки ховаються на горищі будинку Легрі. Розлючений безуспішними пошуками і непокорою Тома, Легрі і його наглядачі негри Сембо і Квімбі б’ють Тома до напівсмерті і кидають вмирати в хатині, де його знаходить молодий Джордж Шелбі, який прибув за Томом. Джорджу вдається застати Тома лише в останні хвилини його життя. Джордж ховає Тома. Кассі в помсту кілька разів показується у вигляді привида Легрі, той не витримує, пускається в запій і вмирає. На борту пароплава Джордж зустрічає Кассі з Еммелін і сестру Джорджа Гарріса, що стала мадам де Ту. Герої знаходять Гарріса в Канаді, Кассі впізнає в Елізі свою дочку, продану в рабство. На гроші сестри Джордж отримує освіту і їде з сім’єю, тещею і сестрою в Ліберію. Джордж Шелбі дає вільну всім своїм рабам, а хатину Тома залишає як символ колишнього і застарілого. SKIP
Джерело: https://dovidka.biz.ua/hatina-dyadka-toma-perekaz/
У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».
Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.
Маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. У святу неділю Маруся Богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!»
Маруся Богуславка — не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це.
Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі.
Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.