Це слово в кожного з нас викликає найрізноманітніші асоціації, хвилю тепла й ніжності. але не кожен знає, як багато щирих, мелодійних пісень цього жанру фольклору створив народ. вони зародилися в сиву давнину, коли людина вірила в здатність побажання, вираженого в слові, впливати на реальність. саме тому в колискових так багато добрих зичень маляті.дитину заколисують сон й дрімота. голуби та незмінний мешканець селянської хати — кіт усіляко дбають про немовля. а пісні, в яких кіт виявляє певний характер, здатність і до хороших, і до негарних учинків, спрямовані до перших проблисків свідомості малюка. колискові були цікавими й повчальними і для дітей старшеньких.є серед колисанок глибоко ліричні твори. у них і закликання здорового сну, і обереги від хвороб, недобрих учинків. дитина в звуках материнської пісні чула її любов і турботу. колискова ніби огортала маля, створюючи справді неповторний світ дитинства, стаючи початком розуміння цього світу.колискових пісень безліч, але мало їх знають сьогодні. тому важливо зберегти цю красу, щоб дарувати її кожній дитині, як запоруку щасливої долі
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".