Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.
Не до сну сьогодні Вутаньці. Непомітно вибравшись за табір, тінню стоїть перед степом,підставивши нічному вітерцеві свої вишневі рум'янці. Далекі чабанські вогні самотньо золотяться де-не-де. Данькового нема з-поміж них. Сумно, темно у Вутаньчиних світлицях. Пусткою дихає степ. Не сріблиться над ним м'яке місячне сяйво. На степовій могилі забовваніла якась висока постать. Може, панський об'їждчик задрімав у сідлі? Величезна кам'яна баба зловісно випливла з темряви дівчині назустріч (О. Гончар).
Відповідь:
Не до сну сьогодні Вутаньці. Непомітно вибравшись за табір, тінню стоїть перед степом,підставивши нічному вітерцеві свої вишневі рум'янці. Далекі чабанські вогні самотньо золотяться де-не-де. Данькового нема з-поміж них. Сумно, темно у Вутаньчиних світлицях. Пусткою дихає степ. Не сріблиться над ним м'яке місячне сяйво. На степовій могилі забовваніла якась висока постать. Може, панський об'їждчик задрімав у сідлі? Величезна кам'яна баба зловісно випливла з темряви дівчині назустріч (О. Гончар).
Пояснення:
Вишневі рум'янці - якісний прикметник
Чабанські вогні - присвійний прикметник
Вутаньчиних світлицях - присвійний прикметник
Місячне сяйво - відносний прикметник
Степовій могилі - присвійний прикметник
Кам'яна баба- відносний прикметник