5. Складений дієслівний присудок ужито в реченні A Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя.
Б Були тут люди вищої краси.
В Людей із чистим серцем чи доброю новиною, на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на
Вишитому рушничку.
Г Одвічним спокоєм, урівноваженістю віяло від усього, що впадало Григорію в око.​

Учитися жити - то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоча прожили життя. Здається, тут нічого важкого нема. Але згодом, через декілька десятків років, часто так хочеться повернути втрачені моменти! А як потрібно жити, щоб у старості не мріяти змінити своє минуле? 

По-перше, потрібно залишити слід після себе в історії свого народу, щоб тебе пам'ятали, згадували. Адже людина, яка живе в пам'яті та душах людей,- безсмертна. Прикладом моїх слів може стати життєвий шлях Т.Г.Шевченка. Йому забороняли творити свої чудові вірші, малювати, але він не здавався й надалі удосконалював українську мову. Саме тому Кобзареве слово пройшло через довгі століття, а зараз є  своєрідним кредом нашого народу. Т. Шевченко залишив після себе слід, він навчився жити.

По-друге, нам необхідно цінували кожну хвилину, насолоджуватися кожним моментом, ніколи не здаватися. Яскравим прикладом із власного життя може стати моя бабуся. Їй 60 років і вона... подорожує, займається спортом, милується природою! На моє питання, чому не сидить вдома, як всі інші літні люди, відповіла: "Життя у нас одне, тому потрібно вижити всі соки з нього".

Отже, щоб правильно й гідно прожити своє життя, необхідно цінувати кожку хвилину, залишити після себе слід в історії. 

Сьогодні в Україні мовна проблема є однією з найактуальніших. На перший погляд, це дивно, адже єдиною державною мовою давно проголошено українську. Що ж до інших мов, то їм Конституція України гарантує вільний розвиток. Однак проблема функціонування української мови чомусь досі не зникає. Для остаточного вирішення мовної проблеми треба випускати якнайбільше україномовної преси, транслювати фільми з вітчизняним перекладом не тільки по телевізору, а й у кінотеатрах, розвивати українську естраду тощо. І тоді до рідного слова потягнеться молодь усіх регіонів нашої держави, українську мову ми частіше будемо чути не лише в теленовинах, але й на вулицях, у транспорті, у школах і вузах. Думаю, що згодом ми перестанемо чути обурені голоси, що особисто для себе вимагають привілею не вивчати державну мову. Тоді можна буде сказати: мовна проблема в Україні вирішена остаточно.