5. Укажіть тип односкладного речення. З лози молодої ольшини роблять свистки.
А Означено-особове;
Б безособове;
В неозначено-особове;
Г узагальнено-особове.

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.

Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само.