5.Виписати багатозначні слова,пояснити їх значення.
 Як говориш, будь обачним:
Є слова багатозначні.
Ось вам відповідь жива:
Що то значить «голова»?
Має голову людина,
І тварина, і пташина,
Голова — це керівник,
Дуже цінний працівник.
Скільки значень? Скільки слів?
Слово лиш одне-єдине,
Значень... не одно — родина!
 Багато є значень у слові «земля».
Земля — це Вітчизна твоя і моя,
І ґрунт, що орють весняної пори,
Земля — темно-бура складна речовина
І наша планета, це царство людини,
І суша, що вабить мандрівника в морі
І кличе його в водяному Що це «вал»? Висока хвиля,
Що у морі на привіллі,
Гнана вітром, в час прибою
З берегом шука двобою.
Довгий насип із землі
Також валом нарекли.
А страшний снарядів шквал
Люди звуть вогневий вал.
6.По групуйте: слова в прямому значенні запишіть в ліву колонку, а слова в переносному значенні – в праву. Складіть речення зі словами другої групи.
Рух поїзда, золота осінь, синє море, рух за мир, море квітів, золота обручка, вовчий апетит, ластівка летить, дитина іде, вовчий слід, час летить, підняти настрій, дощ
7.До поданих слів доберіть синоніми.
Алфавіт, бідний, бій, життя, період, фантазія, хитрий, аплодувати, безмежний, буря, кричати, сміятися, хвалити, юнак, армія, бити, думати, одяг, учитель, халупа.
8. Знайдіть у тексті омоніми, доведіть, що це омонімія, а не багатозначність одного слова.
Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Тют.).
Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, та любо, як у раї (Шевч.).

9.Пояснити значення фразеологізмів.
Скласти 1 речення з будь-яким фразеологізмом.
Плутатись під ногами – заважати
Робити з мухи слона –
Сім п’ятниць на тиждень –
Як кіт наплакав –
Братися за розум –
Муха вкусила –
Задирати ніс –
Як вітром здуло –
Замилювати очі –
Засукати рукава –​

Перед мною картина   монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.  картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно. 

Чарівна ніч перед різдвом в однойменній повісті м. гоголя починається з фантастичної події. із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. незабаром відьма набрала їх повний рукав. чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. і тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. навіть дорогу до шинку важко було знайти.             досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я солоха. вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. чорт слідом за солохою через пічну трубу проникнув до хати.             чого тільки не буває у святкову ніч! то ж і коваль вакула мандрує з диканьки до петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої оксани черевички самої цариці. зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.             а яке ж свято обходиться без жартів і сміху! сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до солохи на вогник. ніхто з солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. то ж солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. і такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!             сміється читач і над пузатим пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний спосіб. він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. а вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.             у ніч перед різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. замість того, щоб дошкулити вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.             повість м. гоголя "ніч перед різдвом" входить до першої збірки письменника "вечори на хуторі біля диканьки". в цих повістях автор змалював милу його серцю україну, де він народився та виріс. у них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.