5. Визначити рядок у якому всі прислівники утворені префіксальним . А. Спідлоба, передусім, удвоє, ушир.
Б. Помалу, щовечора, деінде, навстіж.
В . Удосвіта, заново, зліва, услід.
Г. Щодалі, абияк, казна-де, чимало.

6. Визначити, у прислівниках якого рядка у процесі творення простої форми вищого ступеня відбувається чергування.
А. Низько, дорого.
Б. Темно, легко.
В. Дешево, хитро.
Г. Світло, гостро.

7. Дієприслівник недоконаного виде вжито реченні:
а) Поруч дзюркотів струмок, стрибаючи по камінню.
б) не почавши, не закінчиш.
в) стогне завія до рання, зламавши об ліс крило.

10. Дієприслівниковий зворот вжито в реченні (розділові знаки пропущено):
а) Не подумавши і кілочка не затешеш
б) Отак сплелись життя і пісня переливаючись в одне.
в) Старий Захар усміхаючишьлежав на мураві.

Мені здається, що кожна людина потребує друга, якою б щасливою вона не здавалася. Адже не можна бути абсолютно задоволеним, якщо немає такої особи, з якою можна розділити цю радість, виговорити все, що лежить у тебе на серці. Мабуть, кожен себе іноді запитує: а хто такий друг? Мимоволі спадає на думку те, що друг – це той, хто може не тільки підтримати тебе у скрутну хвилину чи покращити настрій, але й порадіти, коли все йде чудово. А ти, в свою чергу, робиш так само у ставленні до нього. Хочу додати, друзі – це також ті люди, яких не хочеться грузити власними проблемами,але ти все одно це робиш, бо вони обов’язково запитають. Кажуть: «Справжній друг – це той, хто буде тримати тебе за руку і відчувати твоє серце», і це справді так, бо близька людина завжди знає і відчуває твій настрій.

Отже, бувають миті, коли ти почуваєш себе просто найщасливішим, проте це не неможливо, якщо поруч нема людини, котра може порадіти за тебе та буди поруч, тобто друга. пп

Він прокинувся увечері ,довго

пив чай ,а коли зовсім стемніло

став збиратися у свою п’яту

вилазку.

На півночі купчилися цілі башти й фортеці з хмар, там завмерли, наче хвилі бавовняного моря, перед тим, як затопити землю.

А потім і щастя ,і

горе обірвались так раптом.

Ліс ще дрімає, а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів.

Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір.

Пригадуєш як у школі: задачка, як правило, має одну відповідь, тільки до неї приходять або коротшою, або довшою дорогою.

Мати украдьки висушує кінцями хустини зволожені очі й наче виправдовується .

Ось повечеряємо, і я наспіваю тобі колискових.

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, й про мішки й тільки дивився на Мелашку.