5. Зазначте речення, де відсутні пунктуаційні помилки.
А Після вечора проведеного в товаристві, відтворював словами і відповідними жестами
детальний портрет когось з присутніх (За П. Засенком).
Б Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював (О. Гончар).
В Прекрасні неповторні зустрічі, яких тепер постійно не вистачатиме в житті
(За П. Засенком).
Г Понахиляли голови схудлі почорнілі гридні, кожум’яки, лучники, кметі (За С. Плачиндою).
6. Вкажіть відокремлені означення, що стоять після означуваного слова.
А Убитий горем юнак став ходити до джерела з чистим плесом, де милувався зображенням, яке
нагадувало образ сестри (З календаря).
Б Акації стояли в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (За І. Нечуєм-Левицьким).
В Багатьом людям відома легенда про квітку нарцис, пов’язану з нерозділеним коханням
(З календаря).
Г Сухі скарлючені пальці ледь-ледь тремтіли (За І. Цюпою).
7. Які з поданих речень мають поширені відокремлені означення, що стоять перед означуваним
словом і мають додатковий відтінок обставинного значення? А Зайнятий цією думкою,
Копиленко не помітив, як добрів до хати (За П. Вершигорою).
Б А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився (А. Малишко).
В Не відомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся (М. Коцюбинський).
Г Випав сніг, пухкий і білий (За М. Трублаїні).
8. Вкажіть речення, де вірно ужиті розділові знаки.
А Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).
Б Розтаю у просторах, спрямований очима до урочистого неба (За О. Довженком).
В Обізнаний з багатьма науками він написав багато цікавих творів.
Г Втомлена вчителька сиділа за столом.
9. Вкажіть речення, де вірно ужиті розділові знаки.
А Степ оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав (П. Панч).
Б Жадібний і пильний, тихо перегортає він аркуш за аркушем (За А. Головком).
В Стривожені світлом, звірята заворушились… (За О. Донченком).
Г Спокуслива пропозиція не давала про себе забути.
10. Вкажіть речення, в яких наявні пунктуаційні недоліки.
А Волохатий джміль, неповороткий і вайлуватий, домовито гуде. (За Ю. Яновським)
Б Ростислав, у солдатській фронтовій шинелі, поспішав на вокзал (За І. Ле).
В Стоять в шинелях, забрьохані, без шапок… (За О. Гончаром).
Г Вагони обліпили фронтовики, у сірих шинелях, фуфайках, гімнастьорках (За О. Десняком).
План.
1. Сполучник.
2. Правопис сполучників.
3. Вигук.
4. Прийменник.
5. Правопис прийменників.
6. Правопис часток.
Сполучник
Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення.
За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені).
Непохідні - це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.
Похідні - складні і складені - це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.
Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. - це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.
За вживанням спол. поділяються на:
одиничні: і, а, але;
повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;
парні; як-так, хоч-але, якщо-то.
За синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності.
Спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи.
Спол. сур. поділяються на:
єднальні: і (й, та), також;
протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;
розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.
Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх до до головного речення приєднуються підрядні члени.
Спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп:
причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;
мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;
часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як;
порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що;
умовні: як, якщо, коли б, раз;
допустові: хоч, хоча, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;
наслідку: так що.
Правопис сполучників
Сполучники, як би вони не утворені, пишуться разом: адже, отже, отож, ніби, начеб, мовби, мовбито, начебто, тобто, абощо, тощо, якщо, притому, притім, причому, проте, зате, затим.
Ч-на спол. може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо: адже ж, але ж, бо ж, хоч би, все ж. Окремо пишуться: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб. У кілька спол. перші дві ч-ни пишуться разом: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.
Сполучники з підсилювальними частками пишуться через дефіс: атож-бо, тільки-но, якби-то.
Відгук
Вигук - ч-на мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.
Розрізняють три групи вигуків:
вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив: о, оо, ох, ай, ех, тьху, овва. Ох, і щука ж була!
Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.
Вигуки, що виражають етикет - вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день, дай боже, працюйте, хай йому грець, боже на здоров'я.
Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, кап-кап, тьох-тьох.
Прийменник
Прийменником називається службова ч-на мови, що охоплює слова, якими уточнюються граматичні значення іменників і які служать для зв'язку цих відмінкових форм з іншими словами в реченні: Ходить ніч по саду місячними кроками.
Самостійно як члени речення прийменники не виступають.
За походженням прийменники поділяються на первинні (прості) і вторинні (похідні).
До первинних належать прийменники в, на, до, від(од), у(в), при, з, о, за, над, через. Походження цих прийменників встановити важко.
Вторинні прийменники утворилися пізніше. До них належать прийменники типу навколо, зразу, вздовж, поперек.
Вторинні прийменники поділяються на відіменні і прислівникові.
Відіменні: внаслідок, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом та ін.
Прислівникові: близько, всупереч, вздовж, вслід, замість, крім, мимо, навскіс, позад та ін.
За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені.
До простих прийменників належать усі первинні, деякі вторинні: край, кінець, коло, протягом, шляхом, перед.
Складними називаються прийменники, що утворилися поєднанням двох або кількох простих прийменників: з-за, із-за, з-над, з-понад, з-поміж, поміж, попід, посеред, задля , заради.
Складені прийменники утворюються:
а) з одного або двох прийменників та іменників: під час, з метою, в напрямку, на випадок, за винятком;
б) з прийменника і прислівника: поруч з, незалежно від, слідом за, одночасно з;
в) з прийменник та дієслівних форм: незважаючи на, зважаючи на.
ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ.
Складні прийменники пишуться разом: понад, попід, поза, поміж, попри, посеред, услід, наприкінці, внаслідок.
Складні прийменники з першою частиною з(із) пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-серед, з-посеред, з-поміж.
Одного разу ми пішли до лісу на відпочинок. Погода була чудовою в той день. Ми завжди любили прогулюватись стежками лісу . Я з друзями так захопилась прогулянкою ,що ми не помітили як заблукали . Ми вперше заблукали ,хоча знали кожне дерево,кожну травинку ,адже ми так часто відвідували ліс.Від розгубленості ми не знали ,що робит але нас був джипіес навігатор і ми швидко вибрались з лісу. Також блукаючи ми побачили білку , яка бігала по деревам .
Ось така виявилась у нас пригода .
Даний текс може містити помилки.