5.зробіть морфологічний розбір неособових дієслівних форм.

1. ранок наступного дня був сповитий шовками небесної блаки­ті (гуцало). 2.загартувавшись в росах, наче гострий плуг, зоря врізається між досвітком і ранком (ткаченко). 3. не дай мені, доле, з байдужістю (нагнибіда). 4.у хатці прибрано, підметено - ні порошинки по кутках (забашта). 5.що ж мені суджено - щастя чи мука? (л.українка).

Настає зима, і світ навколо змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. Вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. Річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. І поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи.Пам’ятає зима й про людей. Їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. Вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. Навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. Зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.Зима дарує нам чудові свята – Новий рік та Різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. Для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках.Зима зачаровує своєю красою. Коли вноч гаєш, як великі сніжинки дружньо падають з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. Коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.

Твір на тему Роль і місце художньої літератури в духовному житті націїУкраїнський народ протягом своєї багатовікової історії створив високохудожню літературу, яка посідає гідне місце в світовій культурі. Українська література має велике суспільно-політичне, пізнавальне і виховне значення, бо в ній показано історію народу, його боротьбу проти соціального і національного гніту, боротьбу за волю та щасливе життя. У літературі правдиво відображена соціальна дійсність: різні етапи життя народу, його надії і прагнення. 

Художня література — вид мистецтва, що є одним із наймогутніших засобів пізнання людини, інструментом впливу надійність. Саме література розвиває свідомість людини, її почуття, волю, психіку, формує людський характер — отже, створює особистість. 

Письменник узагальнює життєві явища, створює типові образи, виявляючи при цьому своє ставлення до подій. Значення письменника, його творчості, а отже літератури, виявляються у тому, наскільки правдиво виражені інтереси і мрії народу. Художня творчість повинна служити людям. З літературних полотен ми дізнаємося про минуле, про сучасне, бачимо мрії людини. В нашій уяві формуються нові поняття, в душах народжуються не знані досі почуття. Саме літературні твори ми сприймаємо насамперед серцем, а вже потім практичним розумом. 

І. Франко писав: "Мета красного письменства — викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, котрі нам малює поет, і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета в хвилі, коли творив ті образи". 

Література ґрунтується на гуманістичних принципах, стверджує вічні загальнолюдські цінності; цим вона і є близькою і вкрай необхідною людям. Письменники у різних за жанрами творах показують різні верстви населення, розкривають талант простої людини, оспівують людей праці, прищеплюють інтерес до власної історії, любов до рідної землі, батьків, до близьких, до ближнього, до братніх народів... Література підтримує людей у тяжкі миті життя, надихає на подвиги заради інших, додає сили у доланні життєвих негараздів, вказує шлях до розв'язання важливих проблем. Цим вона і цінна для кожної нації.