5. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Месники дужі приймуть мою зброю кинуться з нею одважно до бою.
Б Бережу реліквію єдину батькову світлину фронтову.
В Зброє моя послужи воякам краще ніж служиш ти хворим рукам!
Г Знову чайка кигиче вітра-легіня кличе розпросторивши крила йому навстріч летить.
Д Помчалися темнії хмари далі зоставляючи на своєму шляху воду.
6. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Здається скелі шепочуть між собою дослухаючись до гомону лісу.
Б Сідайте хай ноги для дороги.
В Зникає північний гість та погляд той і мова лишають в серці слід кривавий і страшний.
Г Твою долю моя доню позаторік знала позаторік і зіллячка для того придбала.
Д І він пішов нестриманий полями.
7. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Мій бідний друже я принесла тобі всі квіти що дала скупа весна твого скупого краю.
Б Дубів статечних велетенські руки тримають світ високий та ясний.
В Тим часом люди працьовиті розкинули майстерні сіті сильця поставили пастки по кущиках позасідали принадоньки понакладали та й ну ловить думки-пташки.
Г Висока до шиї козаків трава вкривала береги річки.
Д На щастя літак ішов по курсу майже на схід.
8. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Обличчя вмию хліб і сіль знайду візьму пораду стриману і строгу.
Б Вроджені в злу розпачливу хвилину йшли ми в життя в передсвітню годину.
В Пливе Десна Довженкова ріка.
Г Синам розкажуть мрійні матері як ми ішли із думою новою нових часів нові каменярі.
Д Все упованіє моє на тебе мій пресвітлий раю на милосердіє твоє.​

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки».

На мою думку нелегко знайти ту людину яка б незвертала увагу на красу світу,природи,але нажаль це не так.Не всі звертають на це увагу,ну звичайно тепер в сучасному світь більшість людей повязані з телефонами,компютерами,тощо.Цим людям не цікаво в реальному житті,вони зациклюються в ігри,інтернет,фільм. І навіть не цікавляться світом.
А інші люди обожнюють природу:вони ходжуть у різні походи,шукають різну інформації про всесвіт,природу.Вони все більше і більше шукають інформацію щоб дізнатись все,і це так продовжуються поки їхній інтерес стає в професію.Мені теж дуже подобається природа наприклад:вранці мальовничий туман який не можливо омалювати,річка пливе за своєю течею,вітер легко погойдує гілля дерев,і те опале листя робить осінь більше різнобарвною,взимку чарівна казка всі діти виходять надвір щоб зліпити снігову-бабу,покидати сніжками або покататись на санках,лижах.А в літку взагалі словами не передати все різнокольорове,зелененька травичка,гарна клумба з квітами,синє небо,сонце гріє,вдомі навіть не хочеться сидіти.