Червень – найперша давньоукраїнська назва місяця була ізок (коник-цвіркун), оскільки їх багато в цей період; також цьому місяцю була притаманна звична для нас назва червень (червоний місяць, період достигання та червоніння ягід, плодів) чи «червець» (черви), оскільки в цей період в садках люди збирали шкідливих гусениць). Липень – липець (час цвітіння липи, з якої виготовляли ліки від хвороб) чи грозник (від сильних гроз). Серпень – серпень, жнивень (пора жнив серпами).
Вересень – хмурень (небо часто «хмуриться», ідуть дощі), вересень (на честь квітів вересу) або ревун (саме у вересні починались осінні холодні вітри). Жовтень – жовтень (місяць пожовклого листя) або паздерник (звичайно в цей період кострицею переробляли м’яту, льон). Також в народі його називали весільник (період святкування весілля після збору врожаю). Листопад – падолист, листопад (в цей період опадає листя з дерев).
Грудень (час не проїзних доріг, «грудь» – земля перетворюється в замерзлі грудки, інша назва була студень (пов’язано з настанням холодів)
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько. Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною. Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Травень – травний, травень (час буйного цвітіння трав).
Червень – найперша давньоукраїнська назва місяця була ізок (коник-цвіркун), оскільки їх багато в цей період; також цьому місяцю була притаманна звична для нас назва червень (червоний місяць, період достигання та червоніння ягід, плодів) чи «червець» (черви), оскільки в цей період в садках люди збирали шкідливих гусениць). Липень – липець (час цвітіння липи, з якої виготовляли ліки від хвороб) чи грозник (від сильних гроз). Серпень – серпень, жнивень (пора жнив серпами).
Вересень – хмурень (небо часто «хмуриться», ідуть дощі), вересень (на честь квітів вересу) або ревун (саме у вересні починались осінні холодні вітри). Жовтень – жовтень (місяць пожовклого листя) або паздерник (звичайно в цей період кострицею переробляли м’яту, льон). Також в народі його називали весільник (період святкування весілля після збору врожаю). Листопад – падолист, листопад (в цей період опадає листя з дерев).
Грудень (час не проїзних доріг, «грудь» – земля перетворюється в замерзлі грудки, інша назва була студень (пов’язано з настанням холодів)
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.