6. Складне речення із сурядним, підрядним і без сполучниковим зв'язком - це:

А) Він відчинив балкон навстіж - свіжістю вітру війнуло в обличчя, і це зовсім зняло з душі очманіння. ( О. Гончар).

Б) Настрій помітно покращав: зникла ота внутрішня при-
гніченість, яку не приховаєш від людей (О. Гончар).

В) Вагончик, у якому вони сиділи, виявився зручним для житла: не
місно, затишно, і під ногами почувається палуба (О. Гончар).

Г) Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються
зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха, коли нивки поцяцьковані синіми волошками
та червоними маківками
(І. Нечуй-Левицький).​

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне.

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!

Объяснение:

Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.

Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському

Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.

Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.

Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.

Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.

Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.

Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.

Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.

Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.

Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.

Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.

Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.