6. Укажіть речення, у якому сполучник служить для поєднання однорідних членів:
А Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя (П. Панч).
Б Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли (М. Коцюбинський).
В Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів (І. Франко).
Г Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя (А. Шиян).
7. Укажіть рядок, у якому всі слова з не пишемо разом.
А Не/легко, не/абияк, не/наче, не/щастя.
Б Не/ по-людськи, не/впинно, не/абищо, не/голосно, а тихо.
В Не/хтувати, не/щастить, не/чути, не/ставити.
Г Не/вишиті рушники, не/розмальована мною листівка, не/допоміг.
8.Укажіть рядок, у якому всі вигуки пишемо через дефіс.
А Ай/ай/ай! Ку/ку! Їй/Богу! Б Ха/ха/ха! Го/ді! Ов/ва!
В Їй/бо! А/гов! Ге/й! Г Їй/право! Тьох! Ну/ну!
Завдання 9-10 мають по п’ять варіантів відповідей, серед яких два правильні. Виберіть правильні варіанти відповіді.
9.Укажіть рядки, у яких допущено помилки у вживанні прийменників.
А Через технічні причини,відповідно до заявок, змагання зі стрільби.
Б Взяти до уваги, на мою адресу,після повернення.
В Лікар за освітою, підручник з мови, вистава по замовленню.
Г Прийшов з школи, у озері, відпустка по хворобі.
Д Українець за походженням, ракетка для тенісу, підготовлено на продаж.
10.Укажіть складні речення, у яких засобом зв’язку між частинами служать сполучники.
А Шлях пролягав полями, через ліси і зарослі, бори і хащі (Марко Вовчок).
Б Одцвітали яблуні, і тьмяні пахощі насичували повітря (С. Скляренко).
В Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).
Г В небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла (В. Сосюра).
Д Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня (Л. Костенко).
Завдання 11-12 передбачають установлення відповідності. До кожного рядка, позначеного буквою, доберіть відповідник, позначений цифрою.

Сенкан (синкан, синкант) — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків. Французькою це слово звучить як «cinquains», англійською – «cinquain», російською – «синквейн»..

Історичні відомості про сенкан

З великою мірою упрощення, сенкан можна охарактеризувати як особливу форму білого вірша. Це короткий поетичний твір, жанр в японському стилі, що складається з п’яти рядків і пишеться за визначеними правилами.

Винайдено сенкан в США на початку ХХ ст. Основоположницею жанру і творцем цієї поетичної форми є американська поетеса Аделаїда Крепсі (1878-1914), пошановувачка східної культури, словесник, викладач основ поетики. Книга «Сто віршів Стародавньої Японії» та знайомство з японськими жанрами хоку і танка надихнули її на створення власного оригінального поетичного стилю – стансу, який складався з п’яти рядків і містив 22 склади. Сенкани ввійшли до її збірника «Поезія» («Verse»), який був виданий в 1914 році вже після смерті поетеси, скоро став надзвичайно популярним у всьому світі та кілька разів перевидавався. Американське походження цієї форми під впливом японських мініатюр призвело до того, що іноді сенкан ще називають «американське хоку».

Якщо ми робимо людині добро, вона буде нам вдячна й можливо, до нам у майбутньому. Коли ми робимо людині лихо, вона до кінця життя буде це нам згадувати.

           Чому ж такі речі трапляються в нашому житті? Справа в тому, що стан, коли людині неприємно, набагато краще запам"ятовується, ніж стан, коли людині добре. Можна припустити, що це пов"язано зокрема з фізичними відчуттями, які залишаються після вчинку, який зробила людина по відношенню до вас. Що робить нас щасливими й радісними? Жарт і ми сміємося, смачне морозиво, після якого лишається приємний, короткотривалий післясмак. Ароматні, гарні квіти, які зів"януть за кілька днів. Це - швидкоплинні речі, вони не затримаються разом з нами надовго. А що ж робить нас сумними, що змушує відчувати лихо? Удар, після якого лишається синець, образливе слово, яке ми довго будемо носити в розумі та серці, плями на нашому одязі, які залишила інша людина. Такі речі ніяк не хочуть виходити з пам"яті. З одного жарту ми не сміємося тричі. Над горем ми можемо плакати довгі роки. Так, нажаль, людина влаштована. Лихо завжди лишає глибший слід. Його завжди треба довго й ретельно "виганяти" зі свого розуму й думок.

              Так, людина завжди довше буде пам"ятати лихо, від цього не втечеш. Але можна з цим боротися, виховувати свою силу волі, не давати лихим спогадам "оселятися" в думках. Всюди можна знайти гарні моменти, варто лиш спробувати.

Объяснение: