6.Від поданих прислівників утворіть й складену форми вищого ступеня
порівняння.
Успішно, близько, дорого, вишукано, низько, глибоко.

7. Від поданих прислівників утворіть й складену форми найвищого
ступеня порівняння.
Солодко, високо, погано, близько, часто, тяжко.

8. Запишіть прислівники, уставивши пропущені букви, де потрібно.
Здивован..о, безцін..о, без доган..о, попід тин..ю, бездумн..о, навман..я, упевнен..о,
незбагнен..о, істин..о, щогодин..о, неждан..о, схвильован..о.

9. Запишіть прислівники у дві колонки: 1) з подвоєними буквами; 2) без
подвоєних букв.
Невпин..о, довгождан..о, старан..о, вишукан..о, страшне..о, безперечн..о, веснян..о,
нечуван..о, неодмін..о,

10. Утворіть прислівники від поданих прикметників.
Гучний, невблаганний, зоряний, змістовний, упевнений, виразний, стриманий,
законний, страшенний, невблаганний, незрівнянний, відмінний, безіменний,
щоденний, зляканий, невгамовний, самовідданий, колективний, конкретний,
сумлінний, неоціненний.

11. Запишіть прислівники.
З/давніх/давен, віч/на/віч, по/французьки, як/найдовше, ліво/руч., по/праву, без/кінця,
бозна/де, як/нудь, на/щастя, буз/угаву, до/недавна, по/твоєму, з/рідка, на/ходу,
мимо/волі, день/у/день.

12. Запишіть прислівники в три колонки: 1)разом; 2) окремо; 3) через дефіс.
У/цілому, по/двоє, по/материнки, по/волі, як/не/як, в/основному, пліч/о/пліч,
по/троху, десь/інде, на/жаль, до/речі, від/коли, зроду/віку, тет/а/тет, на/швидку,
з/дна/на/день, урешті/решт, з/кінця/в/кінець, спокон/віків, рік/у/рік, коли/не/коли,
до/побачення, без/вісти.

Твір на тему «весна прийшла»

прихід весни можна вгадати за ароматом свіжості, який є її. так і кажуть: «у повітрі пахне весною». запахи весни бувають різні. спочатку, коли тане сніг, весна пахне м'якою вогкістю. по дорогах біжать струмочки, з дахів краплі. перестук крапель чути звідусіль. іноді з гуркотом відриваються від дахів, та розбиваються на асфальті підталі крижані бурульки. з кожним ранком все помітніше, як меншає на вулиці снігу та льоду.

потім, коли сніг майже зійде, весна пахне мокрою землею. це означає, що грунт відтанув після холодів та оживає. напровесні на вулиці ранком стоять густі тумани. під їх покровом крізь землю тихенько пробивається перша зелена травичка. щоранку помічаєш, що її стає все більше. озирнутися не встигнеш, як свіжа трава одягне землю в нове зелене убрання. а ще тиждень тому сира земля стояла голою, без єдиної травинки.

навесні знову починають лити часті дощі. вони ще прохолодні, але вже не крижані, як пізньої осені. по ранках ще холодно, а вдень, коли пригріває сонечко, стає тепло. не знаєш навіть , як вдягнутися правильно.

нарешті дерева та кущі. вони готуються до літа. по стовбурах біжать свіжі соки, поступово набухають бруньки. вони розгортаються в перші, ще дуже маленькі та клейкі листочки. перша зелень радує око. в цей час я так радію цим скромним першим проявів весни, як потім влітку не радію навіть найпишнішим квітам.

ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.