6. Визначте складне речення, побудоване за схемою: [ ], ( ), [ ], а [ ].
а) Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали нічну вулицю, танучи в повітрі, а з обійсть долинав дух матіоли.
б) Серце Єльки зайшлося жалем до цих закурених курявою степів, незграбно-великих, беззахисних створінь, які ще вчора спокійно паслися десь на балках.
в) Зелені стебла жита тягнуться догори так, наче прагнуть напитися не тільки сонячного проміння, а й закропитися живлющими жайворонковими піснями.
г) Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава, їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур.
7. Установіть відповідність між типом зв’язку і реченням, у якому він представлений ( )
1 Сурядний і підрядний зв’язок.
2 Безсполучниковий і підрядний зв’язок.
3 Безсполучниковий і сурядний зв’язок.
4 Безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок.
А Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі, і дівчина виглядала його з очеретів.
Б Аркадій Петрович поклав гребнем борозни на рідкому волоссі, розчесав вуса, на кінчиках жовті, і довго любувався сухим високим чолом та благородним панським обличчям, що одбивалося в синявих водах туалетного дзеркала.
В Обернувшись назад і глянувши на небо, Соломія побачила червоні, як грань, хмари — зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, і тепло, і неспокій птахів, і тікання звірів.
Г Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив по лиці, плутався під ногами, а Соломія бігла все вперед, пойнята жахом, нічого не помічаючи, бажаючи тільки забігти якомога далі.
Д Соломія бігла, хоч ноги в неї були слабкіші, ніж учора, а повітря було якесь густе, і трудно було дихати ним.
8. Установіть відповідність між типом зв’язку і реченням, у якому він представлений ( )
1.сурядний і підрядний
2. безсполучниковий і сурядний
3. безсполучниковий і підрядний
4. безсполучниковий, сурядний і підрядний
А. Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, тоді я думку шлю в світа далекі, Блукає погляд мій в країні мрій.
Б. Пусто серед степу, сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист; пташки щебетливі відлетіли у вирій .
В. А як пройде злива, усе тут пахне водою, ніби губка насичена, і густі тумани підносяться і звиваються над коронами дерев
Г. З тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, той цілющий травневий дощ, про який кажуть, що це сиплеться з неба золото
Д. Сивіла дощем далечінь, вода вже блищала на шляху
9. Розставте розділові знаки в реченнях, накресліть до них схеми. ( )
1. Ось я перехиляюся через цямрини що пахнуть вогким деревом пильно вдивляюся вниз а з самісінької глибини колодязя з його немислимо глибокого дна так само проглядається моє дитинство й ми дивимось одне одному в очі мовчимо ніби у своєму мовчанні теж хочемо зрозуміти якусь загадку проникнути в таємницю.
2. Таємниці природи всюди тільки розпізнати їх зумій і неодмінно збирати їх треба до схід сонця коли зілля ще в росі коли воно чисте.
3. Вовка закотило в лісосмугу він обійняв лапами якусь деревину навіть учепився за неї зубами але вітер відірвав його від неї .
4. Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх а довкола нього розливалося голубе світіння над головою яснішало й промивалося небо а там на сході вже затремтіла рожева пасмуга .
10. Виконайте повний синтаксичний розбір речення. ( )
Так Добриня з Янкою йшли три доби: вдень вони спали, а вночі, прокладаючи шлях по зорях, поволі, бо зовсім знесиліли від голоду, просувалися на північний захід – до Волги, до Чорного лісу, де Добриня сподівався знайти якийсь притулок і захисток.
Сьогодні шанування старшого покоління, на превеликий жаль, не є популярним чи модним. Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України. Багато художніх творів вчать нас шанобливому ставленню до старшого покоління, повазі до пращурів, але чомусь сьогодні скрізь ми бачимо зворотнє, неповагу і зневажання.
Шанування старості в основі своїй має повагу та уважність до людини, її потреб, віку та того факту, що завдячуючи їй ми маємо наше сьогодення.
Шанування до людини народжується в родині, плекається в школі та знаходить свою реалізацію в суспільних відносинах. На жаль, сьогодні в дуже невеликому числі українських родин вчать дітей, як шанобливо ставитися до старших людей. Сучасне телебачення зовсім ігнорує цю потребу в вихованні у молодого покоління шанування до старших людей. Коли подивишся, як поводяться у транспорті, в чергах зі старими людьми, то стає соромно за українців, за націю з віковими традиціями і культурою.
На жаль, ставлення держави до старшого покоління також показує їх повну зневагу цими дорогоцінними людьми. І поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго нам прийдеться вчитись на власних помилках.
Я проти існуючої в суспільстві думки про те, що стара людина - неповноцінна. Бо старіє тільки тіло, а душа завжди молода. Я вважаю, що треба більше звертатись до людей похилого віку, вони наймудріші люди нашого суспільства. Треба створити клуби для людей похилого віку, дати їм заняття по душі, допомагати їм щоденно
Вікова мудрість вчить,"що посієш, то і пожнеш". І тому наше сьогоднішнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо ми шануємо старість, наші діти будуть шанувати нас. І не треба потім на когось нарікати, бо тільки шанування народжує шану і повагу.
Зрештою, все повинно змінитись. Повага і шана повинні повернутись в наші родини, на нашу землю, бо без цього ми ніколи не будемо гідними свого краю, своїх пращурів, величного майбутнього.
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.