Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
Цікава ідея написати листа у майбутнє. Собі чи людям, які його будуть читати. Ну що ж, по-перше, я б хотіла побажати всім здоров’я, щастя та любові. По-друге, натхнення та удачі, по-третє, залишатися собою завжди. При різних життєвих ситуаціях. Я хочу сказати дітям – любіть своїх батьків, вони справді піклуються про вас. Ви – найдорожче, що є у них. Говоріть слова вдячності їм. Також, насолоджуйтесь дитинством. Це найкраща пора в житті. Пишіть листи Діду Морозу та вірте, що всі ваші мрії здійсняться, адже, якщо ти чогось сильно забажаєш, то обов’язково це отримаєш(я гарантую). Своїм ровесникам(мені 15 років), хочу побажати стійкості. В нашому віці відбувається багато різних негараздів, але ми сильні. Пам’ятайте про це. Будьте позитивними, вірте в хороше. Говоріть все як є, тому що потім у вас не буде часу сказати те, що ви хотіли. Вчіться, дізнавайтесь про щось нове, займайтесь спортом. Робіть те, що подобається вам. Не зупиняйтесь на досягнутому. Дружіть, будьте хорошим другом, вірним та відданим. Навчіться чути, не просто слухати. Поставте собі ціль, адже, як казав Гете: «Дайте людині мету заради якої варто жити і вона зможе вижити у будь-якій ситуації». Дорослим хочу побажати терпіння, любіть себе, Ви ще багато чого можете. Більше відпочивайте, удосконалюйтесь, подорожуйте. Займайтесь собою, своїм здоров’ям. І на останок : « Життя одне, Ви можете все, якщо захочете».
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.