7 клас Українська мова

Диктант

Криниця

Село стояло у величезній балці, а балкою протікала виляючи степова річечка. Один бік балки зривався високою кручею. Скеля, припавши землею, поросла деревами.4 Поміж них вилася стежка, що доводила до містка через річку. Побравшись стежкою, Марко звернув до криниці.

Криниця била із скелі. Здавалося, якась величезна сила викинула з землі страшенну кам’яну брилу. Вода витікала чистою холодною течією. Навколо було каміння, складене людською рукою. Хтось змурував цямриння, а на нім поставив давній образ. Не було вже видно малювання, але, невважаючи на це, щороку на Зелені свята дівчата квітчали ікону над криничкою.

Од цього місця віяло несказанною красою. Трохи одступивши від скелі, розкинувся гайок. Верховіття дерев було нижче від скелі. Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там, дивлячись на блакитне небо, нерухоме каміння й тремтяче листя. (Б. Грінченко)

Граматичне завдання

1.Виписати у дві колонки прийменники і сполучники.

2.Виконати синтаксичний розбір 3 речення сделайте грамматическое задание за ЧАС

Йому розуму не позичати. У нього в голові не всі дома. Думає, що Бога за бороду спіймав. Корчить із себе Лазаря. Цей знає, де раки зимують. Не доглянув оком, то вилізло боком. У нього щоразу з переляку душа в п’яти втікає. Словник Розуму не позичати (фразеологічна єдність) – хто-небудь дуже розумний, тямущий. У голові не всі дома (фразеологічна єдність) – бути нерозумним , нерозсудливо міркувати, діяти. Бога за бороду спіймав (фразеологічна єдність) – досяг у чомусь особливих успіхів. Корчить Лазаря (фразеологічна єдність) – прикинутися безталанним, нещасним. Знає, де раки зимують (фразеологічне зрощення (ідіома)) – маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації, бути хитрим, спритним. Не доглянув оком (фразеологічне сполучення) – не пильнувати когось або щось, не встерегти. Вилізло боком (фразеологічна єдність) – мати погані наслідки. Душа в п’яти тікає (фразеологічне зрощення (ідіома)) – дуже злякатися.

- Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні.

- Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете.

- Дякую, Ви дуже люб’язні.

- Ви, мабуть, уперше в нашому місті?

- Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся.

- Вам подобається місто?

- Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні.

- Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються?

- Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні.

- Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці.

- Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення!

- Бажаю успіху!