7. Порушено норми чергування у-в у рядку Агрім у небі, гарно в сукні
Б сказати у відповідь, зміни в суспільстві
в перебувати у Європі, як і в усіх
гжити в Києві, вправи у підручнику
Дхмари у височині, бачити в радості

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.

Історичні пісні припали мені до душі. Ці твори безпосередньо мають право на існування, адже там описано набіги татар, поляків на Україну, періодом 15 століття. Вони є не тільки цікавими, а й корисними для людей, прочитавши розповіді про Морозенка, Максима Залізняка та інших, я прониклась цими історіями. Адже зараз мало мужніх людей, які покинувши батьків, сім'ї, дітей йшли воювати за Україну. Всім серцем любили свою батьківщину і захищали до останнього подиху. Я не вважаю, що ці твори є жорстокі, а навпаки вони розвивають в людей любов до своєї країни, жагу до волі та мужність вистояти до останнього захищаючи рідну землю