7)У реченні I ось тепер, в ці передзимні дні, по дpібці, як по слізці зозуляти, по слову - так запраглося мені себе зібрати (Г.Світлична) відокремлюється: *
уточнююче означення;
член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.
уточнююча обставина;
8)У реченні Тебе ж у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма (В.Симоненко) виділені члени речення: *
відокремлюються (з обох боків комами);
не відокремлюються.
9)У реченні Ось тоді, може, й подумають, чи не ліпше буде, холи в Києві сидітиме воєводою хтось із наших, українських, князів (Д.Міщенко) наявні відокремлені члени *
А) означення;
Г) обставина;
Ґ) уточнюючі члени речення.
Б) прикладка;
В) додаток;
10)У реченні I справді, хоч минають відтоді місяці й роки, проходять над степами курявні чорні бурі, а капітанів дарунок все стоїть у материній кімнаті, білосніжний i чистий, ніби щойно скупаний океанською хвилею, ніби щойно добутий з океанського дна (О.Гончар) означення відокремлюються, тому що: *
Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;
Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;
А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;
В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);
Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;
11)У реченні Кияни плакали. I плив Дніпром Перун. ...Вмирав самотній, як усі вигнанці (О.Пахльовська) означення не відокремлюється, тому що: *
А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і не має додаткового обставинного значення;
Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;
В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;
Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.
12)У реченні Так було, аж поки не дізнався про це товариш Яцуба, відставник (О.Гончар) прикладка відокремлюється, тому що: *
Д) приєднується за до слів родом, на ім’ я, на прізвище тощо;
Г) власна назва; має уточнююче значення;
Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);
Ґ) стосується власної назви й стоїть після неї;
В) стосується особового займенника;
А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.
У кожної людини свій характер і своі думки. Не шукай серед друзів такого ж як ти. Вони теж люди і мають свої мрії і бажання. Якщо будеш шукати у людях таких же як і ти, залишишся без друзів!Якщо б усі люди на планеті були роботами, подібними один до одного, то не було б не розмов, ні різнобарв'я, ні сварок, не було б нічого. Кожного з нас створен зі своїм вподобанням, зі своїми мріями і думками. Не треба гратись у гру "знайди своє відзеркалення", адже у тому й краса дружби - кожен може поділитись своїм.
Знай: Друг не іграшка, що втілює тебе!