7. Установіть відповідність між вираження головного члена та прикладом. 1 безособове дієслово
А на другий день тільки про повінь і говорили
2 дієслово минулого часу
(О. Довженко).
у формі множини
БУ лузі пахне вогкою травою (О. Гончар).
з дієслово наказового
в Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру
4 особове дієслово в значенні
(Г. Сковорода).
безособового
гна серці у Насті було тихо, затишно
Світає, край неба палає
Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. Біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю домашнє завдання.
Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу.
З іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". Тут я роблю ранкову зарядку.
Біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. Коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. На стіні над диваном висить невеличкий килим. Постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. На комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. На стіні над комодом — кілька моїх малюнків.
На підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. Шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. Ось такий у мене в кімнаті інтер'єр.
син Остряниці Якова, Іван.
(Загине теж, в бою заживши слави,
в недовгім часі після Пушкаря,
вертаючи до попелу Полтави
з посольства до московського царя) .
Увесь блідий, аж під очима чорно.
– Я люди, вислухать мене.
Багато слів страшних тут наговорено.
Ніхто не говорив про головне.
Я, може, божевільним тут здаюся.
Ми з вами люди різного коша.
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава, –
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Ще тільки вирок – і скінчиться справа.
І славний рід скінчиться – Чураї.
А як тоді співатиме Полтава?
Чи сльози не душитимуть її?
Поднялся Искра, полковой обозный,
сын Остряницы Якова, Иван.
(Погибнет тоже, в бою снискав славы,
в непродолжительном времени после Пушкаря,
возвращаясь к пеплу Полтавы
из посольства к московскому царю) .
Весь бледный, под глазами черно.
- Я люди, выслушать меня.
Много слов страшных здесь наговорено.
Никто не говорил о главном.
Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь.
Мы с вами люди разного коша.
Эта девушка не просто так, Маруся.
Это - голос наш. Это - песня. Это - душа.
Когда в поход выходила батава, -
ее песнями плакала Полтава.
Что нам нужно на войне?
Сабли, знамена и ее песни.
Победы наши, мучения и руины
бессмертные будут в ее словах.
Она была как голос Украины,
что клокотал у наших знаменах!
А вы теперь ищете ей наказание.
Она стоит немая от одиночества.
Людей такого редкого дара
хоть немного, люди, надо беречь!
Тяжелый закон. И я его не сдвину.
К этой боли что еще добавлю?
Она песнями распевала душу.
Она песни эти оставляет нам.
Еще только приговор - и кончится дело.
И славный род закончится - Чураи.
А как тогда петь Полтава?
Или слезы не душат ее?