8 КЛАСС Записати речення, розставити розділові знаки. Відокремлені додатки підкреслити.
1) Микола замість панського лану вийшов на своє поле. 2)Окрім кімнат для навчання та відпочинку споруджено було ще зимовий басейн. 3)За винятком баби Оришки Чіпка нікого не любив. 4) Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів. 5) На відміну від багатьох присутніх цей молодик уважно слухав промовця. 6) Ягід навколо особливо дикої малини була сила-силенна.
- Привіт, Олено! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.
- Здавати чи як?
- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.
- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читала нічого новенького.
- А ти просто сама собі книжки читати береш? Не за програмою?
-Ну ти,Олено, і смішна! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.
- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.
- То візьму в районній бібліотеці, я туди записана.
- А так що, можна?
Я ж кажу,Олено, смішна ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувалася? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?
- Оце тільки в шкільну записана. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.
- Даремно,подруго. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.
- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотіла!
- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...
Надійшла холодна осінь. Повітря стало прохолодним. Люди одягнули теплі куртки і шапки. Трава, яка ще недавно тішила око зеленими барвами, потемніла, пожовкла. Дерева спершу змінили вбрання на золотисті шати, а потім листя почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. Лише ялинка залишилася зеленою, як і влітку. Небо вкрилося сірими важкими хмарами, які заховали сонце і поливають землю холодним дощем. Пташки засумували, рідше чується їх спів. Маленький горобчик попросив вітерця :"Ти високо літаєш, поклич Сонечко, нехай ще трішки погріє землю!" Почув вітер, пошкодував маленького горобчика. Подув він сильно на небо, хмарки розповзлися і виглянуло тепле сонечко. Пригріло сонце, зраділо все живе, ожило, заспівало, защебетало.