8. Установіть відповідність між реченням вираження присудка в ньому. 1 простий
А Місто стало невпізнанним.
дієслівний
Б На погребні любив спати дід.
2 складений
B Довга зимова ніч. Довга.
дієслівний
Г Літературний гурток вивчатиме твори сучасних
3 Складений іменний
письменників.​

Рідна мова – це мова твого дитинства, це мова, на якій спілкуються твої батьки, багато твоїх родичів. Це шлях, яким ти йтимеш доти, доки не сягнеш краю. Це твої думки та почуття, це твої наміри та прагнення, адже ти наодинці з собою розмовляєш своєю мовою, рідною для тебе.

Кожен сам обирає, яку мову вважати рідною. Деякі люди приймають за рідну державну мову, деякі – материнську мову, що чули у піснях та колискових, у віршах та легендах, казках, які їм розповідали перед сном. Наш вибір – наше майбутнє, бо тільки нам вирішувати бути з більшістю чи залишитись індивідуальністю.

Нехай мільйони людей говорять на одній мові та пропагандують її, бували й такі моменти, коли мову нав’язували, але тільки ти сам обираєш на чий бік стати, чиї правила обрати.

Для мене рідною є російська мова, бо я народилася в сім’ї, де всі розмовляють лише російською. Але українську я приймаю за другу рідну для мене мову, бо я народилася та виросла саме в Україні, дуже часто чула та вивчала українську. Жодного разу я ще не пошкодувала, що українська мова стала для мене рідною, бо я змалечку чула її, вивчала в школі та у вищих навчальних закладах, бо вона ніжна та мелодійна, врешті-решт, це моя державна мова. Мова, за яку боролися та віддавали життя.

Давайте цінувати рідну мову, тому що вона буде супроводжуватиме тебе в усіх твоїх думках та пригодах, стане твоїм уявним другом, який знайде правильне слово в потрібний момент.

http://ukrtvory.ru/tvir-na-temu-ridna-mova.html

http://ukrtvory.ru/tvir-na-temu-ridna-mova.html

Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспіль­ної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть до юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.

Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі осо­бистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсо­лютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні всього суспільства ми ще тільки вчимося.