8. в якому реченні свідокремлена обставина (pom А на підставі нескладного життсього досвіду 7
суперечка з жінкою ні
до того крім айтърго галасу й неприємностей не прите
Б Вас адразу можна пізнати і не буви варожкою
Bя аrевнена що наш народ незважаючи на неймовірно
випробування змінить
житта на крате,
ГЛиш добро роби не думаючи.
ДРушнити в його руках стріляла не ХИБЛЯЧИ

Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. Колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування:  іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. Ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два світи є у чоловіка:
Один – який нас сотворив,
Та інший, який ми одвіку
Творим по мірі наших сил".
                     

Природа створила людину та дала їй всі ті матеріальні цінності, яких вона потребувала для існування. Пройшов час, і людина сама навчилася створювати матеріальні цінності. Проте духовний зв"язок з природою не втратила. Природа викликає у людини високі почуття, тому що природа - це первозданна краса, вона діє на людину, впливає благотворно на людське суспільство в цілому, вона дає початок мистецтву, науці, культурі... Без цього не може бути матеріального, технічного, інтелектуального прориву у майбутнє. Кожна людина повинна усвідомити, що зв"язок між нею і природою так само нерозривний, як зв"язок між матір"ю та дитиною. І що суть духовності полягає в тому, щоб насолоджуватися самому, але не завдавати шкоди тому, що тебе оточує.