8. Вказати групи обставин у реченнях: Сьогодні Підгорецький замок належить до пам’яток, які треба реставрувати. Простоявши сотні років, Хотинська фортеця залишається такою, якою була завжди. А зараз фортецю зачинено через реставрацію. Я щороку відвідую замок Шенборнів. Діти уважно слухали розповідь про фортецю

Достатній рівень

9. Підкреслити граматичні основи у реченнях. Вказати види підметів і присудків, а також , якими частинами мови виражені підмети.

Усе оповив золотавий серпанок вечірньої пори. Вражати – завдання будь-якого художника. Багато художників продовжують оспівувати природу в своїх творах.

10. Виконати синтаксичний розбір речення.

Пастельні барви Івана Марчука додають спокою й легкості.

Високий рівень

11. Поширити речення. Вказати , якими членами ви поширили подані речення.

Йдуть дощі. Лунала пісня. Берізка росте. Розцвітає ромашка. Бджілка летить.​

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.

- Здравствуйте, коллега!
- И вам желаю здравия! Хороший день сегодня, не так ли?
- Соглашусь с Вами. Погода на высоте! Греет солнце, да и туч сегодня не много, солнечно. Люблю такие дни.
- Я тоже. В такие дни хочется радоваться жизни, думать о хорошем.
- Кстати, Вы не заметили что с солнечной погодой поднимается настроение?
- Соглашусь, коллега. Настроение то, что надо. Ведь солнце как и луна влияет на человека.
- Это верно! А температура сегодня какая? Не скажете?
- 26°С вроде бы, благоприятная, я бы сказал.
- Хорошая, приятная, и не холодно, и не жарко.
- Пожелаю в такой день Вам удачной работы, напарник.
- Взаимностью отвечу. До встречи!
- До встречи!