839. Проаналізуйте будову багатокомпонентних речень з неоднорід-ною (паралельною) супідрядністю, назвіть функції підрядних частин та
засоби вираження синтаксичних відношень,
1. А коли, наспівавшись, солдати вкладалися спати, то один, то другий підсідав до Шевченка й починав тиху розмову або розповідав йому своє минуле і скорботні події, які привели його
соди (З. Т.). 2. Якщо не можна вітер змалювати, Прозорий вітер на ясному тлі, - Змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л. К.). 3. Хоч доля під ноги з ріжка Амальтеї Сипатиме рожі, самі орхідеї, Щасливим не будеш, бо щастя не дар... (У. К.). 4. Якщо і я до старості дійду, То хочу Вмерти ранньою порою, Як він (Петрарка), на книги впавши
головою, Мов уклонившись творчому труду (І. Сав. ). 5. І, справ-ді, мов у дзеркалі, видно у воді і небо, і кручу з тим кудлатим корінням, що переплуталось із хмелем, і кучеряві в'язи, що повибігали на самий край і попростягали зелені лапи над річкою (П. Кул. ). 6. Коли себе відчуєш при крилі, Оціниш землю, що тебе родила (Г. Чуб.). 7. Вставай, невісточко, бо заспала,
Подій корови, що нагнала (H. тв.). 8. Отож і я, сурмиста віть,
Що літо голосом узорить, Звелю зі мною говорить, Як велет з велетом говорить (Г. Світл.). 9. Та зараз настала пора, коли ми повертаємося до першоджерел нашої літератури, відновлює-
мо свавільно порушений зв'язок між поколіннями, відшукуємо і вчимося шанувати ті коштовні оздоби, ті самоцвіти нашого народу, оберігати які закликала свого часу Дніпрова Чайка
(В. Пінч.). 10. Я -провозвісниця гніву безодні, Білая чайка над морем сумним, Думка, що збуджує сили народні, Гасло, що
променем сяє ясним! (Х. А.).​

Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.

Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї, на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки.

Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.

Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.

Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.

Объяснение:

.

Глави перша — друга

З раннього дитинства Робінзон Крузо більш за все любив море. Але батькам це не подобалось. Вони хотіли, щоб син займався судомою справою. І тоді він вирішив утекти з дому. Він з товаришем сів на корабель, що вирушав до Лондону.

У цій подорожі йому довелося побачити на власні очі, що таке справжній шторм на морі. Робінзон навіть сам допомагав матросам.

Товариш сказав, що йому краще повернутися додому. Але Робінзон не послухався цієї поради.

Глави третя — четверта

Одному шановному капітану дуже сподобався хлопець, і він узяв юнака на свій корабель. Він розмовляв з хлопцем та навчав його наукам. Однак незабаром капітан помер, і Робінзон уперше вийшов у море сам. На жаль, ця подорож виявилась невдалою і Робінзон потрапив у полон до піратів, де пробув більше двох років.

Разом із маленьким хлопчиком Ксурі він вирушив на рибну ловлю, але не повернувся. Втікачі висадилися на берег. Деякий час перебували вони у диких місцях, харчувалися тим, що могли дістати, поки їх не підібрав корабель, що прямував до Бразилії.

Глави п'ята — шоста

У Бразилії Робінзон прожив чотири роки і став успішним плантатором. Та одного разу вирішив здійснити подорож до Гвінеї по золотий пісок та слонячу кістку. Ця подорож закінчилася аварією біля невідомого острова.

Врятувався лише Робінзон Крузо. Зрозумівши це, він дістав з корабля найнеобхідніші речі і побудував собі житло: печеру, обнесену стінами.

На острові не було людей та відомих тварин. Птахів було багато, але вони теж були невідомі Робінзону.