На мою думку обійтися без соціальних мереж цілком можливо. Замість соціальних мереж люди можуть займатися іншими справами: проводити більше часу на свіжому повітрі, приділяти увагу до своєї сім'ї, почати вдосконалювати свої навички в улюбленій справі, підтягнути навчання, читати цікаві книжки. Жити без соціальних мереж можливо, але в них є дуже багато плюсів! За до соціальних мереж люди можуть зв'язатися з іншою людиною яка мешкає в іншій країні, є можливість легко завести друзів, дізнатися про те що відбувається у світі, читати новини. Але також ви можете так захопитися цим, що це може визвати інтернет залежність.
Соціальні мережі це дуже корисно і гарно, але треба у всьому знати міру, тільки тоді ви зможете безпечно користуватися ними. І не треба забувати про реальний світ, це теж дуже важливо!
Як втону в згадках про дитинство. Пам'ятаю друзів, веселі моменти, місця, вулиці... Найрідніші вулички, повністтю засаджані деревами й квітами. Йдеш а тобі з лівої сторони тюльпани, з правої гвоздики, іриски(півники). А які смачні сусідські абрикоси і вишні. Такі соковиті, налиті... Взимку, коли все вкриває біла ковдра, не менш гарно. Ти йдеш немов у зимовій казці. Усі дерева білі, вкриті снігом, а тому що їх багато і високі то складається враження немов під кришталевою чарівною аркою проходиш.
На мою думку обійтися без соціальних мереж цілком можливо. Замість соціальних мереж люди можуть займатися іншими справами: проводити більше часу на свіжому повітрі, приділяти увагу до своєї сім'ї, почати вдосконалювати свої навички в улюбленій справі, підтягнути навчання, читати цікаві книжки. Жити без соціальних мереж можливо, але в них є дуже багато плюсів! За до соціальних мереж люди можуть зв'язатися з іншою людиною яка мешкає в іншій країні, є можливість легко завести друзів, дізнатися про те що відбувається у світі, читати новини. Але також ви можете так захопитися цим, що це може визвати інтернет залежність.
Соціальні мережі це дуже корисно і гарно, але треба у всьому знати міру, тільки тоді ви зможете безпечно користуватися ними. І не треба забувати про реальний світ, це теж дуже важливо!
буду писати про вулицю мого дитинства від себе.
Як втону в згадках про дитинство. Пам'ятаю друзів, веселі моменти, місця, вулиці... Найрідніші вулички, повністтю засаджані деревами й квітами. Йдеш а тобі з лівої сторони тюльпани, з правої гвоздики, іриски(півники). А які смачні сусідські абрикоси і вишні. Такі соковиті, налиті... Взимку, коли все вкриває біла ковдра, не менш гарно. Ти йдеш немов у зимовій казці. Усі дерева білі, вкриті снігом, а тому що їх багато і високі то складається враження немов під кришталевою чарівною аркою проходиш.
Це такі незабутні емоції...