Особливий вплив усна народна творчість мала на давню українську літературу: виникнення літописів зумовлювалося зацікавленістю минулим свого народу, а поетичні форми та образи повністю відповідали фольклорним. А згодом відомі українські письменники використовували фольклорні мотиви не лише під час написання історичних творів, а й художніх. Наприклад, у творах Григорія Квітки-Основ’яненка часто звучать українські народні пісні, що також є проявом впливу фольклору на українську літературу. У наш час фольклор також займає панівне місце в культурі та, зокрема, літературі. Найяскравіший прояв відображення усної народної творчості в призмі сучасності — пісні. Українські виконавці все частіше звертаються до давніх мотивів, і не дарма: це — наше коріння, те, що поєднує всіх українців між собою, надає можливість ідентифікувати себе як націю. Отже, фольклор справді мав і має вплив на розвиток культури нашої країни, зокрема — літератури. Для мене усна народна творчість — не лише сторінка нашої історії, а й фактор національної ідентифікації, самоусвідомлення, приналежності до незалежної, унікальної нації, а ще — привід для гордості.
На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!
Особливий вплив усна народна творчість мала на давню українську літературу: виникнення літописів зумовлювалося зацікавленістю минулим свого народу, а поетичні форми та образи повністю відповідали фольклорним. А згодом відомі українські письменники використовували фольклорні мотиви не лише під час написання історичних творів, а й художніх. Наприклад, у творах Григорія Квітки-Основ’яненка часто звучать українські народні пісні, що також є проявом впливу фольклору на українську літературу. У наш час фольклор також займає панівне місце в культурі та, зокрема, літературі. Найяскравіший прояв відображення усної народної творчості в призмі сучасності — пісні. Українські виконавці все частіше звертаються до давніх мотивів, і не дарма: це — наше коріння, те, що поєднує всіх українців між собою, надає можливість ідентифікувати себе як націю. Отже, фольклор справді мав і має вплив на розвиток культури нашої країни, зокрема — літератури. Для мене усна народна творчість — не лише сторінка нашої історії, а й фактор національної ідентифікації, самоусвідомлення, приналежності до незалежної, унікальної нації, а ще — привід для гордості.
На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!