90б
Виконайте завдання:
Списати, розставити розділові знаки, вставити пропущені букви, підкреслити граматичну основу, визначити тип підрядної частини:
1. В кінці села, в самій глибині яру, де садки сходяться з лісом, стоїть хата Прокопа Паляника (І.Нечуй-Левицький). -
2. Він [Харитін] пильно дивився на густу масу чорних шапок, схожу на чорну ріллю, доки й останній чоловік не вийшов з двора. (І.Нечуй-Левицький). -
3. Десь там моя Вітчизна неземна, де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля (Д.Павличко). -
4. Коли зоря в ранковім небі погожий віщувала день, мене будив пташиний щебіт і повнив серце молоде (Б.Дегтярьов) .-
5. Коли я йшла стежиною до річки травинка із-під ніг мені всміхнулась (О.Омельченко). -
Объяснение:
Похід до лісу влітку
Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.
На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.
Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
Добре в лісі влітку!
Чому саме їх я вважаю моїми друзями? Відповідь проста: мені з ними цікаво, приємно. І, головне, вони завжди до у скрутну хвилину порадою і ділом. Вони доводили це неодноразово.
Так сталося, що ми троє живемо поруч, в одному мікрорайоні. Тому немає особливих проблем із зв'язком. Ми бігаємо один до одного в гості, разом робимо уроки, ходимо гуляти. Оскільки ми вважаємо себе справжніми друзями, то намагаємося зацікавити і розважити один одного. У мене вдома є безліч книжок та ігор, тому я часто за Андрія та Ігоря до себе в гості. Поки ми граємося, мама готує нам смачний обід. А потім, буває, усі разом робимо деякі складні завдання. Іноді ми ходимо додому до Андрія грати на комп'ютері. Я хочу в майбутньому серйозно зайнятися програмуванням, і в цьому мені допомагає Андріїв батько Олексій Миколайович. Він працює програмістом у фірмі й досконало знає свою справу.
У школі щирі приятельські стосунки між нами не зникають. Навпаки, ми намагаємося триматися разом, не давати ображати жодного з нас. Якщо сталася з кимось з нас неприємність чи в чомусь не поталанило, то ми робимо усе, щоб до чи заспокоїти товариша.
Ми товаришуємо вже два з половиною роки. Бували і суперечки, і непорозуміння, і розрив стосунків. Але через певний час усі ми намагались їх відновити. І це нам вдавалося. Я думаю, що друзями ми залишимося на все життя.