А І ключ журавлиний пливе в безконечність. Б Осіннє яблуко в зимовій заметілі лишилося на гіллі.
В На сиве місто, на ріку спадає знову золотистий вечір.
Г Даруй же людям слово невмируще і не жалій ні світла, ні тепла

-Слухай, а ти який вид спотра любиш?

- я волейбол, третій рік ходжу вже, хоча я і коротун, але стрибаю високо вся команда монй пишатися

- не хвалися я теж багато чого вмію, я між іншим перше місце з плавання в шкільній олімпіаді зайняла! ти тут не одна така особлива

- хах лол візьму на замітку

- ось відразу б так

- а еше у мене не тільки волейбол добре получаеться я ще на фігурне катання ходжу як сестра це у мене в крові

- ага тільки в решті предметів у тебе 3 по всіх крім фізри

- Я не винувата...

- да да кнш

-ладно проїхали

- блін дзвінок лан пізніше продовжимо

- агась давай швидше від нам Пипець

- це точно

Пояснення:

надебсь звучить адекватно

Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.