...А пси ще вдосвіта валували на Солом’янці, а вороння чорними хмарами напливало з лісів і байраків, а солом’янці осудливо хитали головами, наштрикнутими на гостряки парканів, а тітка Дора, збираючи мене й дядька в далеку дорогу, зловісно пророкувала солодкий кінець подорожі в солом’янських палісадниках, де саме достигають полуниці, густо-червоні, наче краплі ранкового сонця, де наливається яблучним соком налив, де попід штахетами рясно грониться смородина, а в літніх кухоньках духмяно жаркотять яєчні з ніжно-рожевим солом’янським салом, де дівчата тілисті, наче зшиті з пампушок, а очі в них звабливі, вологі, і це божевілля, безглуздя, безум, шаленство, дурість - жертвувати літом, відпусткою, канікулами, а то й важити життям після стількох майже безслідних експедицій... (В. Дрозд).
А. Знайдіть у тексті синоніми, випишіть їх і визначте, до якого типу (абсолютні - відносні; позатекстові - контекстуальні) вони належать і яку стилістичну роль відіграють.
Колискова ... Це слово в кожного з нас викликає найрізноманітніші асоціації, хвилю тепла й ніжності. Дитину заколисують сон й дрімота. Колискові були цікавими й повчальними і для дітей старшеньких.
Є серед колисанок глибоко ліричні твори. У них і закликання здорового сну, і обереги від хвороб, недобрих учинків. Дитина в звуках материнської пісні чула її любов і турботу. Колискових пісень безліч, але мало їх знають сьогодні. Тому важливо зберегти цю красу, щоб дарувати її кожній дитині, як запоруку щасливої долі
ось твір.
"Відповісти чесно, або..?" Скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. З часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. Хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? І від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? А як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? Особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який приведе до успіху. Довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. Так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. Можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? Напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.
Оригінал тексту: https://wholie.today/vminnya-ocinutu.php