Мова - найбільший духовний скарб, у якому виявляє себе творцем ,передає нащадкам свій досвід і мудрість, пер.е.моги і славу, культуру і традиції ,думи і сподіван.н.я. Рідним словом народ збагачує також світову кул.ь.туру. Слово наше — повнокровне життя, невм.и.руще дж.е.рело поступу. З ць..ого невичерпного джерела мовець здобуває не тільки знан.н.я про навкол.и.шній світ, а й морал.ь.ні й ест.е.тичні оцінки та уподобання народу. Українс.ь.кий народ творив свою мову упродовж віків,заносячи до мовної скарбниці добірний н.е.ктар слова, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почут..тя ,вічніст.ь. праці і мрії. Колективна пам'ять народу-творця бер..еже слово, а в н.ь.ому - і своє бе.з.смертя. У слові рідної мови захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови і називає щось зрозуміле всім. І не тільки називає, а й передає найтонші відтінки переживань і мислі. Мова — дивосвіт, духовна планета,на якій живе виплекана людиною незліченна кількість слів.
Завдяки карантину я почала проводити більше часу з близькими для мене людьми. Також стала приділяти більше уваги своїм улюбленцям. За ці два місяці я почала займатися спортом. Добре відпочивати на карантині, але тримати форму потрібно. Ми з мамою створили куточок флори. Для цього ми купували квіти і вже деякі з них зацвіли. А з татом та братом ми створили змагання по футболу. Після обіду ми збираємо глядачів: бабусю, дідуся, сестру. А мама у нас головний суддя. Ще я допомагаю бабусі садити насіння на нашій ділянці. А з дідусем ми граємо в шахи, поки він мене перемагає, але мені подобається. Ось такий веселий та гарний карантин.
Вибач, не знаю чи ти дівчинка чи хлопчик. Ось що змогла)
Мова - найбільший духовний скарб, у якому виявляє себе творцем ,передає нащадкам свій досвід і мудрість, пер.е.моги і славу, культуру і традиції ,думи і сподіван.н.я. Рідним словом народ збагачує також світову кул.ь.туру. Слово наше — повнокровне життя, невм.и.руще дж.е.рело поступу. З ць..ого невичерпного джерела мовець здобуває не тільки знан.н.я про навкол.и.шній світ, а й морал.ь.ні й ест.е.тичні оцінки та уподобання народу. Українс.ь.кий народ творив свою мову упродовж віків,заносячи до мовної скарбниці добірний н.е.ктар слова, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почут..тя ,вічніст.ь. праці і мрії. Колективна пам'ять народу-творця бер..еже слово, а в н.ь.ому - і своє бе.з.смертя. У слові рідної мови захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови і називає щось зрозуміле всім. І не тільки називає, а й передає найтонші відтінки переживань і мислі. Мова — дивосвіт, духовна планета,на якій живе виплекана людиною незліченна кількість слів.
Завдяки карантину я почала проводити більше часу з близькими для мене людьми. Також стала приділяти більше уваги своїм улюбленцям. За ці два місяці я почала займатися спортом. Добре відпочивати на карантині, але тримати форму потрібно. Ми з мамою створили куточок флори. Для цього ми купували квіти і вже деякі з них зацвіли. А з татом та братом ми створили змагання по футболу. Після обіду ми збираємо глядачів: бабусю, дідуся, сестру. А мама у нас головний суддя. Ще я допомагаю бабусі садити насіння на нашій ділянці. А з дідусем ми граємо в шахи, поки він мене перемагає, але мені подобається. Ось такий веселий та гарний карантин.
Вибач, не знаю чи ти дівчинка чи хлопчик. Ось що змогла)