Я погоджуюся з думкою, що для сучасної молоді соцмережі – значна частина життя. Соціальні мережі настільки сильно вкорінилися у нашу буденність, що годі уявити життя без них. Кожного дня ми користуємося інтернетом, і не завжди лише задля отримання корисної інформації чи дослідження питань, які нас цікавлять. Це стало стилем нашого життя. На мою думку, соціальні мережі дають змогу людині реалізуватися, якщо вона не мала такої можливості у реальному житті. Однак не завжди це добре. Багато людей намагаються показати себе у кращому світлі, чим і обманюють інших. Серед молоді соцмережі набирають все більшу і більшу популярність, кожен намагається вразити своїх підписників (якщо говорити про Інстаргам) красивим фото і завоювати цим більшу аудиторію. Це стало ціллю номер один у нашому житті. Ми навіть не помічаємо, що проводимо надзвичайно велику частину нашого часу, просто листаючи стрічку новин у соціальних мережах. І це дійсно лякає. Ми всі стаємо залежними від думки інших, навіть незнайомих людей. Особливо, коли, під щойно виставленим фото, з‘являється коментар із зауваженням. Люди дуже болісно реагують на так званих «хейтерів», і це може призвести до зниження самооцінки та втрати віри у власні сили. Хоча в деяких випадках злісні коментарі навпаки додають сили та змушують тебе більше працювати, щоб довести «хейтерам» і собі, що ти кращий за них і досягнув більшого у житті. Однак у соцмережах можна знайти і користь для себе. Це, наприклад, почати стежити за відомими людьми, чи тими, хто досягнув певного успіху у своїй сфері діяльності і тепер ділиться досвідом, завдяки цьому ти зможеш знайти для себе багато цікавої та корисної інформації, також інколи відомі особистості можуть надихнути тебе на створення власного бізнесу, освоєння іншої професії, здійснення подорожей. Ось це справді чудово. Отже, соціальні мережі уже давно займають чільне місце у нашому житті і більшість людей не уявляють свого існування без них. Однак потрібно бути обережним і чітко визначити межу між реальністю та віртуальним світом, щоб не стати заручником останнього.
Наше життя складається з окремих моментів. Деякі з них прекрасні, а деякі можна відмітити, як найгірші з усіх. Так, на жаль, не все життя - казка, як би цього не хотілося. Але деякі дні здаються безтурботним, чудовими, сповненими щастя та яскравих емоцій. І саме про такий день я розповім у своєму творі.
Ранок був звичайним. Я випив чашку чаю та з'їв смачний сніданок, приготований моєю мамою. Пішов у школу, де зустрівся зі своїми однокласниками, поспілкувався з ними. Уже після четвертого уроку я відчував неабияку втому і мріяв, щоб школа закінчилася раніше. І знаєте, що? Так і сталось. Мені здається, це просто доля.
Перед п'ятим уроком до нас завітали якісь люди із Міністерства. Спочатку я не звернув жодної уваги на це, але потім мені стало цікаво що ж саме вони так довго обговорюють із нашим вчителем. Після 10 хвилин очікування наш класний керівник оголосив, що що ці люди за мене - саме мене - відвідати виставку для юних ботаніків безкоштовно.
Пізніше виявилося що вони дослідили мою сторінку у соціальній мережі та дізналися звідти, що я надзвичайно цікавлюся рослинами і проводжу різні експерименти з ними.
Таким чином, до кінця цього дня я пробув на цій виставці, досліджуючи різні експонати, розглядаючи малюнки, тощо. А у кінці до мене підійшла якась жінка та повідомила, що я отримав стипендію на безплатне навчання у спеціалізованій школі для юних біологів.
Починаючи із того дня, все моє життя перевернулося. Я вважаю, що це була найважливіша подія, що зі мною траплялась. Зараз я навчаюся у цій школі, і я неймовірно щасливий. Це справді був найчудесний день у моєму житті.
Соціальні мережі настільки сильно вкорінилися у нашу буденність, що годі уявити життя без них. Кожного дня ми користуємося інтернетом, і не завжди лише задля отримання корисної інформації чи дослідження питань, які нас цікавлять. Це стало стилем нашого життя.
На мою думку, соціальні мережі дають змогу людині реалізуватися, якщо вона не мала такої можливості у реальному житті. Однак не завжди це добре. Багато людей намагаються показати себе у кращому світлі, чим і обманюють інших.
Серед молоді соцмережі набирають все більшу і більшу популярність, кожен намагається вразити своїх підписників (якщо говорити про Інстаргам) красивим фото і завоювати цим більшу аудиторію. Це стало ціллю номер один у нашому житті. Ми навіть не помічаємо, що проводимо надзвичайно велику частину нашого часу, просто листаючи стрічку новин у соціальних мережах. І це дійсно лякає. Ми всі стаємо залежними від думки інших, навіть незнайомих людей. Особливо, коли, під щойно виставленим фото, з‘являється коментар із зауваженням. Люди дуже болісно реагують на так званих «хейтерів», і це може призвести до зниження самооцінки та втрати віри у власні сили. Хоча в деяких випадках злісні коментарі навпаки додають сили та змушують тебе більше працювати, щоб довести «хейтерам» і собі, що ти кращий за них і досягнув більшого у житті. Однак у соцмережах можна знайти і користь для себе. Це, наприклад, почати стежити за відомими людьми, чи тими, хто досягнув певного успіху у своїй сфері діяльності і тепер ділиться досвідом, завдяки цьому ти зможеш знайти для себе багато цікавої та корисної інформації, також інколи відомі особистості можуть надихнути тебе на створення власного бізнесу, освоєння іншої професії, здійснення подорожей. Ось це справді чудово.
Отже, соціальні мережі уже давно займають чільне місце у нашому житті і більшість людей не уявляють свого існування без них. Однак потрібно бути обережним і чітко визначити межу між реальністю та віртуальним світом, щоб не стати заручником останнього.
Объяснение:
Наше життя складається з окремих моментів. Деякі з них прекрасні, а деякі можна відмітити, як найгірші з усіх. Так, на жаль, не все життя - казка, як би цього не хотілося. Але деякі дні здаються безтурботним, чудовими, сповненими щастя та яскравих емоцій. І саме про такий день я розповім у своєму творі.
Ранок був звичайним. Я випив чашку чаю та з'їв смачний сніданок, приготований моєю мамою. Пішов у школу, де зустрівся зі своїми однокласниками, поспілкувався з ними. Уже після четвертого уроку я відчував неабияку втому і мріяв, щоб школа закінчилася раніше. І знаєте, що? Так і сталось. Мені здається, це просто доля.
Перед п'ятим уроком до нас завітали якісь люди із Міністерства. Спочатку я не звернув жодної уваги на це, але потім мені стало цікаво що ж саме вони так довго обговорюють із нашим вчителем. Після 10 хвилин очікування наш класний керівник оголосив, що що ці люди за мене - саме мене - відвідати виставку для юних ботаніків безкоштовно.
Пізніше виявилося що вони дослідили мою сторінку у соціальній мережі та дізналися звідти, що я надзвичайно цікавлюся рослинами і проводжу різні експерименти з ними.
Таким чином, до кінця цього дня я пробув на цій виставці, досліджуючи різні експонати, розглядаючи малюнки, тощо. А у кінці до мене підійшла якась жінка та повідомила, що я отримав стипендію на безплатне навчання у спеціалізованій школі для юних біологів.
Починаючи із того дня, все моє життя перевернулося. Я вважаю, що це була найважливіша подія, що зі мною траплялась. Зараз я навчаюся у цій школі, і я неймовірно щасливий. Це справді був найчудесний день у моєму житті.