Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
у саду були такі дерева: груші, яблуні, вишні та сливи.
кораблик, медведик та машинка - іграшки, що знаходилися в кімнаті.
у магазині продавалися такі речі: зошити, книжки, довідники та .
широкий, вигнутий, блискучий ніж врізався в грунт.
минали роки, віки, тисячоліття.
сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу.
вона поклала в торбинку хліба та цибулі.
полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, яструби, сови.
плоскі вершини гір вкриті ковилою, житняком, шавлією та іншими трав'янистими рослинами.
у карпатах багато рідкісних рослин: тис ягідний, ялиця біла, рододендрон східно карпатський.