«АРКАН» Танцювали самі парубки. Ставні легені побралися руками за плечі, зімкнулися в тісне, невелике коло. Під воркотіння цимбалів та баса ритмічно захиталися цілим колом з боку на бік, а потім разом, рвучко рушили в буряному коловороті, міцно б’ючи ногами в діл. В дужих і граціозних рухах парубків була сила, енергія, буйна веселість. Нічого більш прекрасного в розвагах людських, в красі молодечих веселощів мені не доводилось бачити.
Парубки танцювали старовинний гуцульський «Аркан». Тільки справжні сини гір, волелюбні предки могли залишити в спадщину онукам такий буйний і гордовитий танець. Легеня, що танцює «Аркан», не можна уявити з похиленою перед паном головою. Перед яким ворогом могли б схилитися буйні голови людей, що так гордо та високо підводяться в цьому залізному колі!
Я ніколи не знав, що одне споглядання народного танцю може дати людині таку велику втіху. Буйна радість цієї живої картини сповнила гордістю серце. Гуцульські легені ще танцювали «Буковинку», «Опришка». На початку ми ледве розрізняли ці танці українських горян. Всі вони були однаково сповнені зухвалого молодечого буйства і сили.
Танці наших верховинців і пристрасна музика до них чимось нагадували мені танці грузинів і осетинів. Якісь ледве вловимі спільні риси людської вдачі споріднюють вікову мистецьку культуру всіх горян, синів різних народів.
(Т. Масенко)
Треба визначити стиль і тип мовлення, також скласти план, визначивши тему й мікротему.
Картина "Запорожці пишуть лист турецькому султану"
Спроба турецького султана підкорити запорозьких козаків за часів кошового отамана Івана Сірка була дотепно висміяна у легендарному листі до нього. Великий художник І.Ю.Рєпін створив по цьому сюжету відому картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану".
Це було в XVII столітті.У Запорозьку Січ прийшов лист — турецький султан пропонував запорожцям іти на службу до нього. От запорожці і вирішили сказати у листі-відповіді своє міцне слово.
"Яку відповідь дамо султанові?” Під загальний регіт козаків писар писав листа: “Запорозькі козаки турецькому султанові… Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар… твого війська ми не боїмось… битимемось із тобою!” Запорожці назвали султана “катом”, “кухарем”, іншими образливими словами. А закінчили листа так: “Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас…”
1
Одним з найкращих творів П. Куліша по праву вважається роман «Чорна рада», в якому письменник надзвичайно цікаво і об’єктивно висвітлює сторінки героїчної історії нашого народу.У романі автор широко використовує фольклорні матеріали, але насамперед він спирається на українські літописи й архівні документи, прагне досягти якомога більшої точності у зображенні і оцінці історичних подій.
Весь сюжет роману «Чорна рада» збудований навколо двох персонажів: старого священика і колишнього полковника Шрама та його молодого супутника Шраменка, які подорожували Лівобережною Україною і на своєму шляху зустрічали безліч найрізноманітніших людей. Саме через світосприйняття цих персонажів П. Куліш відтворює відомі історичні події.
Зображення історичного минулого знайшли своє втілення у творчості багатьох українських письменників.