Ав4 1. прочитайте текст. складіть за ним діалог (усно).канути в temy - на кли зникнути, перейти в забуття.у ном ашса шевченка «неоbіт» аталуется річка лета. вона тепериному довому царстві померлих. ал похмурий і непривітний, синусемогутнього зевса. річка лета агадується й у вергiлiсвій «енеїді». а мак-рисы н , гениальні український поет, назвав цю підземну річку напроуд поетінчиво - m oetode лета.загалом до цього міфологічного образу часто зверталися письменникиunux стать, оскільки він означав уже не просто річку в царстві померлихлета е символ набуття, бо, а міфом, душі померлих, випивши з тісі річкиво забували свое земне життя.слід давніх міфологічних уявлень про існування річки лети помітніі у медичних термінах. наприклад, можна впізнати назву річки лета в словілетальніt», тобто у вислові летальний кінець», що означає «смерть». по-права навряд ч звичайні мовці, не фахівці, пов'язують медичний термін «летанній кінець із летою. та й вислів канути в лету, лікарі не вживаюту своїй професійній мовіпроте люди освічені носії літературної мови, ерудити знають і, за бажаннямвикористовують його. але, крім знання, тут потрібно вміти доречно використати цей фразеологізм. його вживають, коли треба сказати про щось забуте, т.що назавжди відійшло, зникло. іншими словами кажучи, кануло в лету.2. випишіть речення з відокремленими членами. поясніть уживання розу решить вправу!
А інші люди обожнюють природу:вони ходжуть у різні походи,шукають різну інформації про всесвіт,природу.Вони все більше і більше шукають інформацію щоб дізнатись все,і це так продовжуються поки їхній інтерес стає в професію.Мені теж дуже подобається природа наприклад:вранці мальовничий туман який не можливо омалювати,річка пливе за своєю течею,вітер легко погойдує гілля дерев,і те опале листя робить осінь більше різнобарвною,взимку чарівна казка всі діти виходять надвір щоб зліпити снігову-бабу,покидати сніжками або покататись на санках,лижах.А в літку взагалі словами не передати все різнокольорове,зелененька травичка,гарна клумба з квітами,синє небо,сонце гріє,вдомі навіть не хочеться сидіти.
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.