Розповідь про одну знайому Калюжу, яка знає багато історій
Одного разу, коли я йшов понурий і зосереджений, увагу привернула величезна Калюжа, в яку потрапив мій лівий чобіт. Ви можете собі уявити, що вона бачить небо частіше за деяких людей, які завжди кудись поспішають? І знаєте що вона передає людству? Щоб дивилися частіше на небо – неймовірну бездонну блакить. Щоб помічали в ній, в Калюжі, не лише бруд, але й пухнасті хмаринки у погожу днину та різнобарвні човники-листочки осінньої днини.
Також я почув цікаві історії про те, як Калюжа стала тимчасовим прихистком для пуголовків, як діти, посміхаючись, пускають білі паперові кораблики, про прекрасне нічне небо з мерехтливими зірками та планетами. Ми довго сміялись, коли вона голосом поважної пані сказала: "Цікаво, що про мене думає Чашка Петрі?" І так бризнула зо сміху, що мої чоботи наковтались досхочу.
Тож коли побачите Калюжу, не проходьте повз, вона знає багато цікавих історій.
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша. Це – загальновідома істина. Чи відчуваємо велике таїнство живого Слова, зокрема Рідного, Українського? Чи достатньо уважні ми до своєї мови? Мова – неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя. Щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусиль, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови.
З того, як говорить та чи та людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Оселя буття духу – це мова, в оселі мови живе людина. Поводитися з мовою як-небудь – значить і мислити як-небудь: неточно, приблизно, неправильно. Мова – знаряддя мислення: у ній відбивається інтелігентність людини, її повага до інших, її охайність у широкому розумінні цього слова.
Розповідь про одну знайому Калюжу, яка знає багато історій
Одного разу, коли я йшов понурий і зосереджений, увагу привернула величезна Калюжа, в яку потрапив мій лівий чобіт. Ви можете собі уявити, що вона бачить небо частіше за деяких людей, які завжди кудись поспішають? І знаєте що вона передає людству? Щоб дивилися частіше на небо – неймовірну бездонну блакить. Щоб помічали в ній, в Калюжі, не лише бруд, але й пухнасті хмаринки у погожу днину та різнобарвні човники-листочки осінньої днини.
Також я почув цікаві історії про те, як Калюжа стала тимчасовим прихистком для пуголовків, як діти, посміхаючись, пускають білі паперові кораблики, про прекрасне нічне небо з мерехтливими зірками та планетами. Ми довго сміялись, коли вона голосом поважної пані сказала: "Цікаво, що про мене думає Чашка Петрі?" І так бризнула зо сміху, що мої чоботи наковтались досхочу.
Тож коли побачите Калюжу, не проходьте повз, вона знає багато цікавих історій.
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша. Це – загальновідома істина. Чи відчуваємо велике таїнство живого Слова, зокрема Рідного, Українського? Чи достатньо уважні ми до своєї мови? Мова – неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя. Щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусиль, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови.
З того, як говорить та чи та людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Оселя буття духу – це мова, в оселі мови живе людина. Поводитися з мовою як-небудь – значить і мислити як-небудь: неточно, приблизно, неправильно. Мова – знаряддя мислення: у ній відбивається інтелігентність людини, її повага до інших, її охайність у широкому розумінні цього слова.
Объяснение: