Безсполучникове складне речення. Накреслити схеми й визначити смислові відношення:
1. Я в давню істину увірував глибоко, бо найвища мудрість у простоті високій.
2. Наше мистецтво, наша історія розвивалися пульсаційно, оскільки були часи розвитку і часи занепаду.
3. Згадаємо, скільки має на собі часових “ кожухів ” найбільший храм східного слов`янства Софія Київська.
4. У шістнадцятому столітті храм,як і сам Київ, був суцільною руїною,адже там паслася худоба і мостили гнізда птахи.
5. Ми віримо глибоко і безкінечно, що і правда, і добро, і наш народ не вмре.
6. Я знаю і вірю в те, що нам прийдешні роки відкриють шлях у неземні дива.

Зорова краса — візуальне сприйняття різноманітних барв природи (білизна хмар, барвисте буйство кольорів, нескінченна синява моря, яскрава зелень лугів), що викликають естетичне захоплення[4][5][8].

Звукова краса — властивість звуків природи (шум дощу, прибою, спів птахів) створювати гармонію, усвідомлювану як якесь благо[4][5][8].

Тактильна краса — тактильне (на дотик) враження від об'єктів природи, яке виражається у в'язкості мулу, шишкуватість лави, гладкість воскових листків, шовковистість трав[4][5][8].

Нюхова краса (краса ароматів природи, пахощі) — властивість природних запахів (аромати квітів, запахи ґрунтів, листя, моря) доставляти людям задоволення[4][5][8].

Смакова краса — властивість смаків природи, проявляється в сріблястій чистоті джерельної води, смаку трав, плодів, ягід

Відповідь:

Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.

Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.

Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі.

Пояснення: