будь ласка
14. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А по/польськн, на/вхрест, по/тиху
Б до/щенту, на/весні, в/основному
В з/висока, на/вшпиньки, уві/сні
Г на/гору, з/середини, по/іншому
Д за/панібрата, не/сказанно, у/день
15. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А ні/коли, на/впроти. з/вечора
Б на/рівні, під/ряд, віч/на/віч
В на/переваги, на/взнак, раз/у/раз
Г куди/небудь, з/ненацька, за/раз
Д без/упину, зо/зла, зі/споду
16. Разом треба писати прислівник у реченні
А Що/вечора дівчинонька в садочок виходить.
Б І блідий місяць на ту пору із хмари де/де визирав.
В У неділю вранці/рано поле вкрилося туманом.
Г Без ворогів можна в світі як/небудь прожити.
Д Один собі навік/віку в снігу заночую.
17. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А чим/далі, на/швидку/руч, спід/лоба
Б без/кінця/краю, поза/вчора, до/схочу
В до/гори, до/вподоби, попід/тинню
Г ані/трохи, без/упину, спокон/віку
Д над/вечір, на/світанку, на/четверо
18. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А на/шастя, на/виворіт, у/переміш
Б по/перше, від/давна, на/в В з/висока, за/молоду, без/перестанно
Г в/цілому, на/пам’ять, по/всяк/час
Д у/п’ятьох, на/завжди, по/дитячому
19. Разом треба писати всі прислівники у варіанті
А мимо/хідь, на/яву, будь/що/будь
Б по/друге, на/вшпиньки, до/ладу
В на/сам/перед, на/чисто, за/видна
Г до/пізна, куди/небудь, перед/усім
Д до/віку, коли/не/коли, в/середині
20. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А по/середині, по/київськи, по/третє
Б час/від/часу, коли/не/коли, як/не/як
В кінець/кінцем, вряди/годи, будь/де
Г сам/собою, повік/віки, такий/сякий
Д по/латині, по/дитячому, по/свійськи
21. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь
Б по/братськи, по/маленьку, пю/твоєму
В десь/інде, все/одно, видимо/невидимо
Г по/нашому, по/трохи, по/мисливськи
Д рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку
22. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А з діда/прадіда, будь/ласка, по/синівськи
Б день/у/день, мало/помалу, ледве/ледве
В хтозна/куди, тет/а/тет, з давніх/давен
Г раз/у/раз, десь/не/десь, давним/давно
Д як/не/як, сам/на/сам, всього/на/всього
23. Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
А сама/самотою, на/жаль, в/обмін
Б під/силу, по/переду, по/правді
В до/побачення, що/тижня, по/суті
Г до/речі, повсяк/час, у/стократ
Д за/молоду, без/кінця, з/переляку
24. Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
А поза/торік, з/розгону, до/смаку
Б по/черзі, по/можливості, в/міру
В на/сміх, при/вселюдно, під/час
Г як/слід, натще/серце, за/кордон
Д у/ночі, до/сих/пір, до/останку
Пригода на острові
Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи товариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.
Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.
Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернувшись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він лежав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкинуті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приставали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.
- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.
І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чотири лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?
Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, мабуть, і підкинули пса.
Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть облізла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.
Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сорочкою.
Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпався від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.
Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпереживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.
Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявляли, як восени підемо з ним на полювання.
Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зовсім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впізнав. Із нього вийшла дівчина.
- Альбатрос! - озвалася вона.
Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назустріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.
- Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста
лося?
Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допомогли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.
— То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.
Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен віддалився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.
— Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.
Також , лінь породжується через те , що ми не відпочиваємо , зокрема не висипаємось. Бездіяльність не може бути у житті. Навіть коли ми спимо та відпочиваємо , наш організм все одно працює.