Мешкаючи у великому місті, ми завжди відчуваємо нестачу спілкування з природою. Тому у вихідні дні нас так тягне поспілкуватися з нею, усамітнитися від усіх виниклих проблем.
Але дуже часто, приїжджаючи до лісу, до водойми ми помічаємо, що люди не дбають про чистоту місця, де вони нещодавно були. Гарний настрій псується, коли бачиш, що на зеленій ягідній поляні лежить ціла купа сміття з пластику, скла та целофану. Це сміття буде десятки чи навіть сотні років зберігатися до повного розкладання. Ще неприємніше бачити, як у водоймі плавають пластикові пляшки поруч з лебедями та качками. Сучасні люди здебільшого піклуються про себе, забуваючи про майбутні покоління. Якщо ви забули загасити багаття, прибрати все сміття, то не можна стверджувати, що ви любите природу.
Якої великої шкоди завдають довкіллю сучасні заводи й фабрики! Вони засмічують річки шкідливими викидами, а повітря через задимлені труби втрачає свою свіжість… Скільки на виготовлення паперу вирубується лісу! Але ж саме він грає дуже важливе значення в очищенні повітря та насиченні його киснем. З надр землі постійно добувають корисні копалини, але ж вони колись скінчаться…
Отже, людство повинно терміново переглянути своє ставлення до навколишнього світу. Природа — наша мати, тож її потрібно поважати!
Юрко, Івась і Катруся літом відпочивали в селі у бабусі. Село невеличке, а бабусина хатинка стоїть край лісу.
Одного ранку до них на подвір"я завітала несподівана гостя з лісу. Косуля сильно кульгала, і діти побачили, що передня ніжка у неї поранена. Вони вирішили до тварині.
Косуля поводилась на диво спокійно, вона ніби навмисно прийшла по до до людей. Юрко обробив рану зеленкою, а Катруся забинтувала ніжку косулі. Івась тим часом збігав до комори і приніс миску молока.
Косуля напилась молока, трішки перепочила і, постійно озираючись, неспішно пішла до лісу. В її великих вологих очах читалася вдячність.
Мешкаючи у великому місті, ми завжди відчуваємо нестачу спілкування з природою. Тому у вихідні дні нас так тягне поспілкуватися з нею, усамітнитися від усіх виниклих проблем.
Але дуже часто, приїжджаючи до лісу, до водойми ми помічаємо, що люди не дбають про чистоту місця, де вони нещодавно були. Гарний настрій псується, коли бачиш, що на зеленій ягідній поляні лежить ціла купа сміття з пластику, скла та целофану. Це сміття буде десятки чи навіть сотні років зберігатися до повного розкладання. Ще неприємніше бачити, як у водоймі плавають пластикові пляшки поруч з лебедями та качками. Сучасні люди здебільшого піклуються про себе, забуваючи про майбутні покоління. Якщо ви забули загасити багаття, прибрати все сміття, то не можна стверджувати, що ви любите природу.
Якої великої шкоди завдають довкіллю сучасні заводи й фабрики! Вони засмічують річки шкідливими викидами, а повітря через задимлені труби втрачає свою свіжість… Скільки на виготовлення паперу вирубується лісу! Але ж саме він грає дуже важливе значення в очищенні повітря та насиченні його киснем. З надр землі постійно добувають корисні копалини, але ж вони колись скінчаться…
Отже, людство повинно терміново переглянути своє ставлення до навколишнього світу. Природа — наша мати, тож її потрібно поважати!
Випадок улітку
Юрко, Івась і Катруся літом відпочивали в селі у бабусі. Село невеличке, а бабусина хатинка стоїть край лісу.
Одного ранку до них на подвір"я завітала несподівана гостя з лісу. Косуля сильно кульгала, і діти побачили, що передня ніжка у неї поранена. Вони вирішили до тварині.
Косуля поводилась на диво спокійно, вона ніби навмисно прийшла по до до людей. Юрко обробив рану зеленкою, а Катруся забинтувала ніжку косулі. Івась тим часом збігав до комори і приніс миску молока.
Косуля напилась молока, трішки перепочила і, постійно озираючись, неспішно пішла до лісу. В її великих вологих очах читалася вдячність.