Будь ласка до іть! С.р.
10. 20. 2022 Самостійна робота

1.Виписати з поданого тексту прикметники. Визначити розряд(відносний, якісний, присвійний), групу (тверда, м’яка).
Небо, чисте та безхмарне, починало сіріти. Праворуч від шляху, на темному просторі, виразно зазначилася чорна купа великого лісу, а просто неї в полі – високе самотнє дерево.
Це той дуб над ярком. Він усе більше та більше визначався, а темний простір ставав усе менше та менше чорним. Ще згодом – і якесь сіро-сріблясте світло мов почало наливатися в темряву (За Б. Грінченком).

2 Випишіть тільки словосполучення, у яких прикметники мають присвійне значення.
Галинчина книга, радісна усмішка, літній дощ, Антонів портфель, ясен місяць, старанний учень, дощова погода, мамина хустка, Андріїв зошит, ведмежа послуга, орлиний зір, заячий характер, Лідина вишиванка, лебедина вірність, золоті руки, Іванів син, вовчий апетит, лисяча натура, Ярославів підручник, собачий холод, відомий поет, золотий ланцюжок.
Ключ
З перших букв прочитаєте назву поеми Т. Шеченка, у якій оспівано подвиги козаків.

3. Від іменників утворити прикметники. Виділити в них суфікси.
Калач, липень, матч, корінець, баржа, почуття, суть, тінь
Товариш, Буг, Овруч, ткач, Запоріжжя, козак, вухо.
4. Визначити групу прикметників.

Ближній, просторний, нульовий, гарячий, джерельний, морожений, свіжий, крайній, осінній, пізній, вітряний

5. Провідміняти прикметники: верхній, земляний

Володимирович,Володимирівна,Михайлович,Михайлівна,Миколайович,Миколаівна,Лукич,Луківна,Ілліч,Іллівна,Ігорович,Ігорівна,Анатолійович,Анатоліівна,Віталійович,Віталіівна,Вікторович,Вікторівна,Владиславович,Владіславівна,В'ячеславович,В'ячеславівна,Савович,Савівна,Васильович,Василівна,Андрійович,Андріівна,Прокопович,Прокопівна,Микитович,Микитівна,Терентійович,Терентіівна,Пантеелеймонович,Пантелеймонівна,Кузмич,Кузьмівна,Власович,Власівна,Олексійович,Олексіівна,Дмитрович,Дмитрівна,Аркадійович,Аркадівна,Григорович,Григорівна,Лазарович,Лазарівна,Феодосійович,Феодосіівна,Данович,Данівна,Тодосьович,Тодосівна

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.